Життя

Коли я давала присягу перед Богом у церкві, що буду зі своїм чоловіком у горі та радості, то не думала, що такі випробування впадуть на голову досить швидко. 

У мене є хороша подруга, звати Христина. Ми познайомилися приблизно роки 3 тому на роботі, вона прийшла до нас на фірму працювати секретарем. Я тоді їй все показала

Я чув багато історій від своїх друзів про те, що квартира – це вічні суперечки та конфлікти. Але не міг подумати, що сам колись опинюся в такій ситуації. 

Я самотужки підіймала на ноги доньку Марину. Чоловіка не стало років 15 тому через хворобу. І здається, що з ним пішли всі мої сили, щастя… Марина була єдиною

У мене є один син, Петро. Зараз йому 25 років, живе окремо. Моя покійна свекруха віддала йому свою невелику однокімнатну квартиру. Він зробив косметичний ремонт, купив машину. Так,

Хочу своїм прикладом показати всім жінкам, що чужої дитини не буває. Як і батьків… Отож, я тоді була на 9 місяці вагітності, з дня на день мала народити.

Ми з чоловіком майже 5 років гартували в Польщі. Він на будівництві, я збирала сезонні фрукти та паралельно доглядала стареньку жіночку, пані Ядвігу. Власне, саме у неї ми

Я гадав, що у мене чудове життя та прекрасна родина – красива дружина Марго, два сини Петрик та Сашко й маленька принцеса Оленка. Я аж на крилах летів

– Все, ноги моєї більше не буде в тій хаті! – чую, як з коридору доноситься сильний голос мами. Так вона приїхала з “відпочинку” в селі. – Знову

Ця пригода трапилася зі мною рік тому. Ми з чоловіком якраз відпочивали у Польщі, приїхали в гості до свекрухи. Вона там вже давно живе, вийшла заміж за поляка.