“Я приїхала сюди на відпочинок” – заявила з порогу невістка. Тоді я зрозуміла, що мені трапилося справжнє горе

У мене є один син, Петро. Зараз йому 25 років, живе окремо. Моя покійна свекруха віддала йому свою невелику однокімнатну квартиру. Він зробив косметичний ремонт, купив машину. Так, не нову з салону, потриману. Але крутиться в цьому житті, як може. Ще й мені допомагає – то бойлер новий купив, комунальні послуги оплачує, ліки замовляє, путівки в санаторій дарує.

Цього літа він потішив мене звісткою – буде весілля. Я знала, що він зустрічається з Ангеліною рік, зараз живуть разом. Однак, чомусь не знайомив мене з дівчиною раніше, навіть на каву з тортиком не приходили. 

В честь такого свята я запросила молодят на дачу. Думала, посмажимо шашлики, гарно посидимо, познайомимося. 

Однак, Ангеліна приїхала до мене в гості з порожніми руками. Навіть на кухні не хотіла допомагати салатики порізати чи тарілки на стіл розкласти.

– Ангелінко, доню, а віднеси ці стаканчики на вулицю, сядемо там за стіл.

– Знаєте, пані Олено, мене мама навчила, що гості не мають прислуговувати господині. Вони приходять відпочивати, а не куховарити, – зверхньо відповіла дівчина. 

Я не стала сваритися та читати моралі. Але така поведінка здивувала – як так можна? От я коли приходжу в гості до кумів чи друзів, то принесу якийсь тортик чи солодке для діток, допоможу накласти на стіл та потім поприбирати. Я не гидую цим. 

Звісно, як ви вже здогадалися, прибрала все після гостини я сама. Ангеліна засмагала в садочку та читала журнал. Тоді я так легко натякнула Петрові, мовляв, ну могла хоча б чимось допомогти літній людині.

– Мамо, в Ангеліни був важкий робочий тиждень. А ми коли їхали до тебе, то забули купити твої улюблені еклери, то мій косяк, вибач. Вона вдома така чудова господиня, от побачиш! – виправдовувався син. 

Добре, такі слова сина мене заспокоїли. Адже у молоді зараз свої правила, а я вже літня людина. Чого буду пхатися в монастир зі своїми настановами? 

Десь минулого тижня я їхала на базар за овочами, а він якраз розташований у районі, де син живе. У мене дико розболілася спина, я зателефонувала Петрові, аби він мене на машині підвіз до хати.

– Мамо, я зараз зайнятий, ти зайди до мене, відпочинь, а я постараюся десь через годинку приїхати. 

Як на зло, того дня ліфт у будинку не працював та я сама на 9 поверх тягла важкі пакети. Ангеліна не зголосилася навіть допомогти. 

Заходжу додому та ледь не втрачаю свідомість – різкий запах чогось перепаленого та згорілого, у кухні літають мухи, гора брудного посуду біля раковини. А невісточка сидить на дивані, нігті пиляє.

– Доню, а чому у вас такий безлад? 

– У мене манікюр новий, я не буду його псувати. Петро приїде та помиє після себе всі чашки й тарілки. 

Заглядаю у холодильник – а там миша повісилася. Шматочок піци, якісь роли не свіжі, бо тхнуть. У сміттєвому відрі вже місця нема – все забито під гору коробками з-під їжі з ресторану. 

– Доню, а я тут купила помідорчиків, кабачків, молочка. 

– Ні, ми таке не їмо. Взагалі, я не люблю готувати, тому ми замовляємо доставку на дім. Це дешевше виходить. 

– Може зробиш для мене чаю, бо я так втомилася. 

– Чашки на третій полиці, якщо нема чистої – помийте. А чай у заварнику. 

Я почовгала на кухню. Ті чашки вже таким нальотом покрилися, видно, що стоять у раковині не перший день. Чай у заварці вже зацвів, я його викинула геть. Різні комашки (не живі) у баночках з-під кави та чаю. 

– Ангеліно, чому у вас такий безлад? 

– А я тут що, попелюшка? Маю право на відпочинок. Це моя квартира, так що я тут господиня. Що хочу – те і роблю

Сина я так і не дочекалася, викликала собі таксі та поїхала геть. Ангеліна навіть до під’їзду не провела, хоча знала, що у мене важкі сумки. 

Через годину до мене зателефонував Петро:

– Мамо, що ти Ангеліні за цирк влаштувала? Почала дорікати, яка вона погана жінка

– Але ж синку, посуд немитий, мушки літають. Могла мені хоча б чай приготувати. 

– Мамо, Ангеліна тобі не помічниця. Досить на неї різні дурниці наговорювати. Якби вона була такою поганою жінкою – то я б не одружувався з нею. І нам так зручно жити! Все, крапка!

От вже який день я не оду спокійно спати – все думаю за поведінку Ангеліни. Як її мама могла виховати? Нічого по квартирі не робить, розвела там справжній свинарник. Харчуються одними відходами. На кухні повний безлад, але вона з новими нігтиками.

Боже, ну кого мій син вибрав? Що вона може йому дати? Хіба гроші викачує з нього і все. Знайшла такого дурника, якого тримає під каблуком. 

Ох, не знаю, що далі робити. Адже з такою горе-жінкою мій син себе чисто в могилу зажене! 

Що б Ви порадили нашій читачці? Як знайти спільну мову?