Життя

Ми з чоловіком все життя мріяли про свій власний будиночок. Адже де можна розвернутися у невеликій кімнатці, ще й в гуртожитку? Словом, після весілля почали збирати на хатинку.

Нещодавно зустрілася зі своєю давньою знайомою. За філіжанкою кави розговорилися та і Люба промовилася про свого горе-чоловіка: – Ну так, залишив мене. От безсоромний, і це ось така

Я живу у невеличкому містечку, працюю менеджером на одній фірмі. Словом, середньостатистичний українець з середньостатистичною зарплатнею.  Три місяці тому я одружився з Лізою та переїхав від мами геть.

Отримала того вечора незвичне сповіщення – хтось перерахував на мою банківську картку 5 тисяч гривень. Спершу подумала, що це чоловік так розщедрився перед святами.  – Коханий, дякую, мені

Я тоді, здається, навчалася у 9 класі, коли за мною почав бігати Петя – паралельник з іншого класу. То запропонує додому провести чи на дискотеці до танцю запросить

Чесно кажучи, я вже не знаю, до кого звертатися за порадою. Розпач, сльози, страх, хвилювання – мій стан останні два місяці. А все через чоловіка Василя.  Ми одружені

З Мишком я одружена вже три роки, але про діток ще навіть не думали – все через іпотеку. Адже зараз ми живемо у невеликій однокімнатній квартирі на околиці

Індія – одна з найбідніших країн світу. Тут чудово контрастують туристичні пам’ятки зі старими будиночками та саморобними наметами. Так, багато мешканців не мають навіть власного житла. Звісно, що

У 22 я вже мала власну квартиру. Простору, велику, у хорошому районі та з чудовим ремонтом. Ну хтось на таку мрію може роками економити та колекціонувати кредити. А

Після народження первістка ставлення Петі, мого сина, до своєї жінки дуже змінилося. І не у кращу сторону. Він навідріз відмовлявся допомагати з Олексійком, щоразу лаявся з Маринкою, казав,