-Твоя люба матуся нам дірку в гаманці зробить, – жінка категорично проти, щоб я допомагав старенькій матері

Я живу у невеличкому містечку, працюю менеджером на одній фірмі. Словом, середньостатистичний українець з середньостатистичною зарплатнею. 

Три місяці тому я одружився з Лізою та переїхав від мами геть. Чесно кажучи, мене нічого не тримало вдома. Ну так, це рідні стіни, місце, де я виріс. До речі, я з 18 років намагався допомагати мамі фінансово. Ну, наприклад, оплатити комуналку чи накинути декілька гривень на продукти. Чесно, я не помічав цих витрат. Адже це було 500 гривень, ну тисячу. Але не шалені мільйони.

Ліза – дівчина з високими вимогами. Салони краси, спортивний зал, брендові речі закордону, відпочинок на морі чи у горах. Приймала подарунки тільки у вигляді нового айфону чи золотого браслету. Ну а я обходився старими кросівками, джинсами з секонду і вживаним телефоном, який викупив у друга. Ох, краще б ми на початку стосунків домовилися про розподіл родинного бюджету. Але я дуже кохав Лізу. Вона із заможньої родини, їй батьки з самого дитинства давали все тільки найкраще. А я не міг цю планку опустити, хоча виріс у гуртожитку і з родини у мене була тільки мама. 

Словом, я брав на роботі додаткові зміни, підпрацьовував у неділю чи свята, бо жінці всього завжди було мало. Ну а з таким шаленим графіком я не мав нагоди заїхати до мами в гості. Але одного вечора все-таки вирвався на 10 хвилин.

Вдома була страшенно холодно.

– Мамо, хіба опалення не ввімкнули?

– Та ні, синку, ще не сезон. То, напевно, з вікон дуже дує. А батареї на коліщатках я не маю. 

Помітив, що мама приготувала мені на вечерю пісну гречку з овочами. Відчинив дверцята холодильника та дуже здивувався – на полицях тільки дешеві крупи на вагу, скибка хлібу та половина баночки варення. 

Знаєте, в один момент стало соромно. Навіть не міг спокійно повечеряти, шматок до горла не ліз. Залишив мамі на столі 3 тисячі, нехай купить собі ліки та продукти. Або ж я сам потім їй завезу пакет. 

Вирішив обговорити з Лізою питання наших фінансові. Її батьки мають мережу ресторанів, отож, при грошах. А моя мама працює у садку вихователем, там отримує копійки. 

– Тобто давати 3 тисячі твоїй мамі? Ні, я на таке не погоджуюся. Нам треба гроші на Єгипет, скоро сезон почнеться! А ще я хочу нові чобітки на зиму, ці вже з минулої колекції. Твоя мама працює на роботі та має субсидії, чого їй ще для щастя бракує? Скоро з твого гаманця дірку нам зробить! – дорікала жінка. 

Тепер я шукаю другу роботу. Думав навіть на заробітки в Польщу поїхати. І кожен раз Лізі мало – тепер почала говорити, що треба купити їй власну машину, бо, бачте, набридли постійні пробки і вона у салон краси запізнюється. 

– Я не хочу їздити цими старими автобусами. Там неприємно тхне, – скаржилася вона. 

І ось не знаю, що робити. Вирішив спершу економити на власних потребах. Вистачає якраз заощадити 2 тисячі і віддати все мамі. Але я знаю Лізу – рано чи пізно дізнається про мою благодійність та почне скандалити. 

У голові інколи проскакує думка “не треба було одружуватися”. Але я її дуже кохаю!

Що б ви зробили на місці чоловіка? Кого обрати –  маму чи дружину?