Валя намагалася забути його. Але через 25 років доля нахабно пожартувала над жінкою

Ось синові Артемові вже 7 років, скоро піде у перший клас. І копія Василя – така ж посмішка, оченятка і носик. Хоча сама старалася про нього не згадувати. Все життя вона кохала тільки одного чоловіка – Андрія. 

Вони познайомилися разом у одній компанії на вечірці. Андрій запросив Валю до танцю. Красивий, розумний, а які у нього сильні руки. Дівчина не хотіла виринати з його обіймів. Відтоді хлопець щодня зустріч її з пар, гуляли разом у свекрі та милувалися зірками.

“Ось воно, справжнє кохання” – думала Валя. 

Однак, бути разом не судилося – батьки Андрія були категорично проти дівчини:

– Та вона босячка! Бідна, як та церковна миша. Хіба ти таку жінку собі хочеш? 

Річ у тому, що Валя була зі звичайної родини фермерів. Мали невелике господарство та город. А ось батьки Андрія – шановані професори, так сказати, еліта. А тут невістка з села. І що про них друзі подумають? Андрій не мав права перчити батькам. 

Валя тоді гостювала у бабусі все літо. Писала Андрієві листи, намагалася додзвонитися – марно. Здавалося, що він просто зник. А потім знайома подруга донесла вістку, що Андрійко її не дочекався:

– Ну ти ж знаєш, що наші батьки товаришують. І ось вчора отримали запрошення на весілля. Пам’ятаєш Рита, така білявка? Ну це типу його..наречена.

Валя ледь не зомліла.

– То ось на кого він мене проміняв. Її батьки при грошах, вірно?

– Тато директор заводу, а мама вроді має своє ательє модне.

Валя не зронила ні сльозинки. І через такого дурника плакати? Але не хотіла його більше бачити, тому перевелася на заочне навчання. Відбула останній екзамен, захистила диплом, забрала речі з гуртожитку та поїхала до себе у село. 

Але, здається, що досі кохала Андрія. Навіть навмисне почала зустрічатися з Василем, другом Андрія. 

“Нехай йому також буде боляче” – думала дівчина. А потім дізналася, що вагітна. Однак, Василя така відповідальність налякала. Він залишив на тумбі тисячу гривень.

– Сподіваюся, ти приймеш правильне рішення, – і пішов геть. 

“Ні, це моє рідне та кохане малятко” – думала дівчина. І так народився Артемчик. 

Перші кроки та слова, дитячий садочок, школа, університет, переїзд до Києва. Валя ніяк не могла натішитися сином – ось це у неї такий чоловік виріс! Він старався приїжджати додому щовихідних, допомагати матір по господарстві. 

– Мамо, тут таке діло… Я хочу тобі у дечому зізнатися, – прошепотів Артем за вечерею.

Валя вже здогадалася, про що син буде говорити. Помітила, як він зашарівся, а на щоках з’явився рум’янець.

– Ну і хто вона?

– Маша, – сказав син та показав її фото у галереї. 

Валі здалося, що вона колись бачила дівчину. Але де? Ні, вона не місцева, точно до села не приїздила. Але такі очі, посмішка. Точно десь бачила!

– Я зробив їй пропозицію. І треба їхати й знайомитися з майбутніми сватами, – радісно відповів син. 

Валя зібрала у валізу свою найкращу сукню, накрутила на бабусині бігуді волосся та трішки підмалювала очі. Наступного дня вона стояла на порозі розкішного будинку. Високий паркан, басейн, іномарка на подвір’ї.

– Ой, тільки я забув сказати. У Маші нема мами. Про неї краще не згадувати.

– Гаразд.

Тільки вона стала на сходинку – як двері відчинилися. На порозі стояв…Андрій.

– Вітаю, пане Андрію. Ось, моя мама, Валентина, знайомтеся, – радісно сказав Артем. 

– А мені здається, що ми давно знайомі, – прошепотів господар. 

Маша була красивою, привітною. Тільки носила чорні окуляри.

– У неї вада зору, одне око погано бачить. Я її по всіх Україні возив, навіть до мольфарів. Але ніхто не допоміг. А Марго після того, як дізналася від лікарів про діагноз, хотіла її у дитячий будинок здати, та я не дозволив. То вона зібрала речі та написала заяву на розлучення. Мовляв, не хоче інваліда виховувати. Ось так доля мені помстилася за тебе

Валя зашарілася. Вона не очікувала почути таку сповідь від колишнього коханого. Весь вечір не могла спокійно дивитися на Андрія. Навіть не захотіла залишитися на ночівлю, попросила викликати таксі до вокзалу.

– Не треба мене провозити, дякую, я сама. А вам, дітки, я бажаю тільки щастя та злагоди. І дозвольте ще сказати одну річ. Не женіться за грішми, щоб не втратити кохання. 

Всю дорогу додому вона думала про слова Андрія. Здавалося, що він дійсно кається та йому шкода. Однак, стільки років вже минуло. Ось нарешті навчилася вона жити без нього – а тут такий сюрприз долі! 

Що б ви зробили на місці Валі?