10 років не бачила рідну матір, а коли та прийшла в гості, навіть на поріг її не пустила

Моє дитинство можна поділити на два періоди:

Перший – щастя. У мене була повна родина, з батьками часто гуляли у парку, каталися на каруселях, ходили у кіно. 

Але в один день все змінилося. А причина уже проста – Петро, мамине шкільне кохання. Поки татуся не було вдома, чоловік часто приходив до нас у гості. А потім я почула, як він поставив мамі ультиматум.

– Або я або він, – сказав та голосно грюкнув дверима. 

Того ж вечора мама зібрала всі наші речі, викликала таксі та сказала, що ми їдемо до нової домівки. Я ще тоді була малою та не розуміла, що відбувається. Думала, що ми зараз приїдемо у великий будинок, де у мене буде окрема кімната, про яку я так давно мріяла. 

Так, кімната була. Але у гуртожитку. Всюди бігали таргани, був неприємний запах та дорослі дядьки, який я дуже боялася. І так ми почали жити утрьох, тіснилися у невеликій кімнатні 40 квадратних метрів. І так почався другий період – злидні. 

Дядько Петро часто випивав з друзями, весь час спав та від нього неприємно пахло. А мама з ранку до ночі працювала прибиральницею. Через її роботу друзі часто насміхалися наді мною. І якщо колись солодка вата чи цукерки були для мене звичним частуванням після обіду, то зараз я могла їх скуштувати хіба раз в місяць, коли татко надішле аліменти. Але потім я побачила, як дядько Петро забирає всі гроші у мами та купує пляшку якоїсь води. Правда, вона була дуже гірка на смак. І він сам так кривився, коли її пив. 

А потім у мене з’явилася сестра Марина. Я бачила, який у мами був великий живіт, а потім вона зникла на декілька днів. Відтоді я відповідала за виховання Маринки. А якщо вона почне голосно плакати – то дядько Петро мій відлупцювати мене.

– Ти погано наглядаєш за сестрою, тобі що мати казала? – лаявся чоловік та діставав великого ременя. 

Але потім тато подав на маму до суду. Адже та не мала змоги про мене повноцінно піклуватися. І мені виповнилося 14 років, тож я сказала, що хочу бути з татком та бабусею Стефанією. Похапцем забрала всі речі, навіть з мамою не попрощалася. Після того вона називала мене зрадницею та не хотіла бачити. Вже не згадаю, коли востаннє говорила з нею через телефон. 

Разом я татусем та бабусею я почувалася найщасливішою дитиною на землі. Ми жили у великій квартирі, тато купив мені на 18 років машину. 

Але всю ідилію зруйнувала хвороба бабусі. Вона багато часу просто лежала на ліжку, а одного дня не розплющила очі. А потім не стало і татуся. Я залишалася сама і так хотіла від горя зателефонувати до матусі, виплакатися. Однак, вона сама до мене приїхала у гості, без попередження. Я думала, що це чудова нагода почати наші стосунки наново.

– Знаєш, ти повинна поділити все майно на трьох. Адже у тебе є ще сестричка та братик. Не будь такою егоїсткою, поділися з рідними, – дорікала мама. 

Річ у тому, що вона дізналася про спадок – не тільки велика квартира та машина, але й дача та бізнес тата. Однак, я негайно прогнала її геть. Не збираюся щось ділити з її дітками. Свій вибір вона зробила ще 10 років тому, коли покинула мого татка та пішла до Петра. Нехай тепер він її забезпечує.

Нещодавно їх бачила, вони збирали пляшки у сусідньому будинку. В один момент мені стало шкода маму. Але одразу згадала, як вона дозволяла Петрові знущатися наді мною, у який жахливих умовах мене виховувала. Ні, я не хочу бачити цю людину. 

Мій чоловік “пробив” серед своїх знайомих інформацію про брата та сестру. Вони нічим не кращі, брата Артура не прийняли ні до жодної школи, він був у дитячій колонії, а сестру Марину неодноразово ловили на дрібних крадіжках. Вони всі досі живуть у тій невеличкій кімнатці в гуртожитку. 

Здається, я розумію, чому тоді мама вирішила прийти до мене та “помиритися”. Справа не у тому, що вона сумувала, а хотіла отримати від мене якомога більше грошей. Але тепер вона мені просто чужа людина. І не жалію про те, що вигнала її геть того дня 

А ви б вчинили так само? Чому?