“Можливо, він просто запізнюється? Зараз у місті корки шалені. Почекаю його трішки всередині” – думала Інна. Взяла свою валізу, покрокувала до автомата з кавою. Якраз вистачало 10 гривень на невеликий стаканчик.
Минула година, а Василь так і не з’явився. Інна навіть телефонувала до нього. Але нічого, замість гудків, не чула у слухавці. Вже сутеніло, багато пасажирів покинули вокзал. Тому Інна зібрала всі речі та викликала собі таксі. Ну може її чоловік досі на роботі чи зайнятий? Хоча він обіцяв її зустріти.
Біля будинку не було автівки.
– Невже ми розминулися? Дивно, Василь завжди до мене телефонує, якщо в нього змінюються плани.
Ще й на зло, ліфт у будинку не працював, бо вимкнули світло. Інна ледь дотягла важку валізу на 9 поверх. Дістає з сумочки ключі, відчиняє двері…А вдома нікого. Навіть не було жодної пари взуття Василя, у шафі тільки її пальто та куртка. Кудись зникли його сорочки, джинси, навіть чашка та зубна щітка.
На столику в кухні Інна помітила невеликий аркуш від зошита. “Я йду від тебе. Можеш подати на розлучення сама. Донька нічого не знає, скажи їй першою” – ледь розібрала кривий почерк Василя.
Вам буде цікаво прочитати:
- Моя подруга вийшла заміж за турка. Розповідаю про її “щасливий” шлюб
- Я без попередження приїхала з Німеччини до Чернігова. Звісно, чоловік був здивований, коли побачив мене та дітей. Але я помітила, що він щось приховує
- Моя подруга оригінально та цікаво помстилася за зраду. Однак, я не розуміла одного – а навіщо з дітками так чинити? Вони ж не винні!
– То поки я була у відрядженні у Львові, ти так підло зібрав речі та пішов. Зрадник! – кричала на всю кухню Інна. Здавалося, що від такої люті та образи вона забула, як дихати. А сльози котилися на підлогу. Серце так шалено калатало, ніби от-от вистрибне геть з грудей
Жінка не згадає, скільки часу так проплакала. Декілька хвилин? Годин? Отямилася, коли вдома вже ввімкнули світло. Вона вирішила ще раз оглянути квартиру. Якщо і знайде якусь річ, яка нагадувала про горе-чоловіка, то треба негайно викинути у смітник.
Однак, у ванній на підлозі стояла невелика поличка, яку вона купила ще місяць тому. Василь все обіцяв “потім, потім прикручу її”. Кран досі погано закручувався, Інна підкладала губку під умивальник, щоб не чути, як капає вода.
“Так от чому ти все відкладав ремонт. Вже тоді збирався йти від мене геть. Ну так, навіщо ремонтувати щось у квартирі, в якій ти скоро не житимеш?”
Тоді Інна зателефонувала до свого старого знайомого Петра. Вона ще у школі разом навчалися, їх мами товаришували. Ще коли Інна була незаміжня, то Петро їй частенько допомагав вдома. То шафу перенесе в іншу кімнату, ліжко відремонтує, поличку приб’є.
– Петю? Привіт.. Я тебе не відволікаю? Тут така справа. У мене у ванній кран протікає. Вже око сіпається від того “кап-кап”. І поличку треба прибити, бо нема місця.
– Та я от якраз вільний. А твій Васько куди дівся?
– Та нема вже Васі. І що ти мені за допит влаштував? Я взагалі тобі про кран у ванній розповідаю!
– Добре, зараз приїду. Інструменти вдома є чи свої брати?
– Так краще свої візьми.
Петро одразу здогадався, що Вася забрав всі свої речі та вирішив тихцем “змитися”. Інна якраз готувала на вечерю деруни. Бо найкращий спосіб віддячити чоловікові за допомогу – нагодувати його.
– Ох, Інно, у тебе деруни такі смачні, що я їх ледь з виделкою не їм!
– І тобі за поміч дякую. Золоті в тебе руки.
– Слухай, а в мене тут є один сусід з першого поверху. Тиждень тому розлучився. Якщо ти не проти, я б міг вас…
– Петре, борони Боже! Я буквально декілька годин тому вже з одним розучилася, а ти мені вже іншого кандидата підсовуєш. Дай мені час, аби я сама пожила. Буду насолоджуватися безтурботним життям.
Петро засміявся. Дійсно, Інна була дуже гарною, розумно та хазяйновитою жінкою. І чому Василь від неї втік? Вчинив, як справжній боягуз, інакше не скажеш.
– Ну то я пішов? Ти телефонуй, якщо щось треба. Ну або просто поговорити захочеш.
– Дякую. А цей, візьми, будь ласка, цей пакет.
– А що там?
– Колишнє життя, – з посмішкою відповідає Інна.
У сміттєвому пакеті були подарунки від Василя, їх спільні весільні фотографії та ще деякі речі, які горе-чоловік не встиг забрати. Або ж просто про них забув.
Інна ввімкнула свій улюблений серіал, заварила теплого чаю, вкрилася пледом. І дістала з сумки свій телефон:
– Нелю? Привіт, давно не чулися. У мене до тебе є пропозиція.
– Яка? Ти мене заінтригувала.
– Не хочеш завтра прийти до мене у гості? Шампанське випити чи вино, я куплю тортик якийсь.
– Ого, то що за причина така?
– А от буду святкувати своє нове життя!
– Ну тоді без питань! Завтра буду в тебе, обіцяю.
Інна сперлася на диван. Вона вже не хотіла плакати, не хотіла страждати через колишнього. Навпаки – дуже посміхалася та раділа. Ніби тоді з її плечей впало щось важке і так легко на душі стало
– Нехай починається нова глава. І буде сповнена тільки позитивом та хорошими сюрпризами. Поганого мені вже не треба! – раділа Інна.
Вона вже планувала з донькою поїхати у гори на зимові канікули, зустрітися з подругами, влаштувати шопінг та записатися на танці. Без Васі їй стало набагато краще жити!
