– Кохана, ти не хвилюйся. Словом, тут така справа, – ніяково казав Сергій. Марта одразу помітила чуже взуття у коридорі

Марта піднялася на свій поверх, відчинила двері. Зняла пальто, відчинила шафу, дістала свої домашні капчики. І тут помітила, що біля комода стояла нова пара взуття. Жіночі черевики. 

– Сергію! Ти де?

З кухні вибіг переляканий чоловік. Ніяково потирав долоні, видно, що нервувався:

– Сонце, а ти вже прийшла?

– Так, сьогодні п’ятниця, скорочений день. До нас хтось у гості прийшов?

– Словом, ти не хвилюйся. Прошу просто вислухати і зрозуміти цю ситуацію.

Марта зайшла на кухню та побачила Ліну – колишня жінка Сергія. І за столом ще сиділа Полінка, їх донька.

– Словом, тут таке діло. Ліна та Поля не мають де жити, їх орендар виселив. Поки не знайшли файної квартири, бо ж сама розумієш, які ціни космічні. Нехай вони у нас буквально тиждень поживуть. А потім одразу переїдуть, чесно. 

– Ні. Давайте, вимітайтеся.

Сергій не очікував такої реакції від нареченої. Адже Ліна та Поля не чужі люди. 

– Ну хіба не можна хоча б тиждень, ну добре, 4 дні?

– Сергію, тебе до лікаря зводити, слух перевірити? Одне слово – ні.

– Сонце, ну ми ж не чужі люди. І якщо ти забула, то чоловік та жінка повинні якось знаходити компроміс, шукати вихід з ситуації.

– Чому це повинна робити я, а не вони? Га?

– Мартусенько, я прошу…

– Ні я сказала! 

Тут вже з крісла піднялася Ліна:

– Слухай, я як жінка тебе прошу. Адже у нас така ситуація, а ти відмовляєш.

– Ліно, я тобі не якась там подруга, а моя квартира – не хостел. І не збираюся вирішувати вашу проблему. Знате, ця квартира мені не просто так дісталася. Думаєте, на голову впало? Ні, сама роками збирала, економила кожну копійку. 

– Сонце, я ж…

– Сергію, мовчи. Я не хочу їх тут бачити.

– Тобі навіть на доньку начхати?

– Ага, тут вже за доньку згадав? А сам мені що казав про жінку колишню? Ой, така вона нерозумна була, мене не любила, хотіла тільки гроші. Дитина тебе теж дратувала, бо ти жалів навіть аліменти платити. Зараз такий білий та пухнастий.

– Ну хто з нас не помиляється?

– Ага, звісно. Давай, шукай їй виправдання. Наскільки я знаю, то вона тобі зрадила, так? Так, Ліночко, я не помиляюся. Здається, то був твій шеф? Чи помічник? Я вже сама забула, чесно.

– Яка різниця, це в минулому! 

– Як ви всі заговорили гарно. А ще рік тому я чула від тебе прокльони в сторону Ліни, як вона тобі набридла, як хоче дитину скинути на твої плечі. А квартира ваша? Ти ж казав, що раніше все добре було. Тільки от новий чоловік Ліни аферистом виявився. От вони без квартири і лишилися, я правильно все кажу? 

– Ну тримав я образу на Ліну, але..

– Але що? То перше ти кажеш, що жінка хоче космічну суму за аліменти дитина тобі надоїла. А тут меценатом став! Ти такий дволикий чоловік, чесно, я навіть не очікувала такого! 

– Просто..

– Просто що? Навіщо ти жінку та дитину брудом поливав? А зараз прикидаєшся святим та босим.

– Мартусенько..

– Речі в зуби та на вихід, двері знаєш де. Бачити тебе не хочу. Маєш годину на збори. 

Сергій не очікував такої реакції від жінки. Думав, що вона поступиться йому, що ввійде у становище. Ну так, це його колишня, з якою він розійшовся не на мирній ноті. 

Марта познімала всі фото з Сергієм, викинула всі його подарунки. Навіть каблучку здала в ломбард. Купила шампанське, замовила суші та ввімкнула улюблений серіал:

Добре, що Бог мене від такого горе-чоловіка вберіг. Не знала, що Сергій такий дволикий. То він називає Ліну та доньку останніми “культурними” слова, каже, що дівчинка нагуляна. А тут пришов та просить їх заселити. Цирк на дроті.

Марта хотіла мати нормального чоловіка, яки буде про неї турбуватися кохати, цінувати. Сергій здавався їй якраз таким кандидатом. Так, вона наслухалася від нього скарг про Ліну та Полю. А тепер захотів у шведську родину погратися. 

– Нехай я буду самотньою вовчицею, аніж наївною вівцею! – сказала радісно Марта та підняла келих шампанського. 

Через місяць вона дізналася, що Сергій все-таки зійшовся з Ліною. І зустрічався з Мартою не через велике кохання. Квартира – от причина їх весілля. Адже Сергій прекрасно розумів, що на власне житло не назбирає грошей. А тут така гарна кандидатка з’явилася. Тільки от Марта – не наївна овечка. Не стала такого терпіти і виставила горе-аферистів за двері. Бо люди самі винні у своїх проблемах.