Ця історія бере свій початок ще 15 років тому. Тоді моя дружина Вікторія захотіла поїхати у відпустку закордон. Однак, без мене, дитини чи подруг. Просто взяла квиток до Італії на 10 днів, забронювала готель та склала валізи. Ми з сином Давидиком її провели до вокзалу, посадили на потяг. Тільки Вікторія сухо мене обійняла та сказала “прощавай”. Тоді, у потязі, я не звернув увагу на її фразу.
А через 10 днів, коли я якраз мав забрати Віку, до мене зателефонували з незнайомого номеру. Ще й абонент виявився не українським, а італійський. Я підняв слухавку, а до мене говорить чоловік. Ламаною англійською пояснює, що він новий наречений моєї Вікторії, що у них скоро буде весілля. Я спершу подумав, що то хтось так розігрує чи просто номер переплутав. Але потім почув голос Вікторії:
– Андрію, я не повернуся додому. Ми розлучаємося. Сина я забирати не хочу, нехай живе з тобою.
– Але Віка, як ти могла? Ми ж одна родина, я так тебе кохаю!
– Вибач. Але я не хочу жити так, як ти. Я хочу здійснити свої мрії.
Знаєте, у нашій родині я працював, а Віка постійно сиділа в дома з дитиною. Так сталося, що вона одразу після весілля завагітніла. Ну а я, як справжній чоловік, вирішив взяти фінансові проблеми на себе. Працював на 2-роботах, аби заробити гроші. До речі, Віку цілком влаштовувало таке життя. Вона не казала, що хоче вийти на роботу або ж не дорікала хатніми справами.
Вам буде цікаво прочитати:
- Моя подруга вийшла заміж за турка. Розповідаю про її “щасливий” шлюб
- Я без попередження приїхала з Німеччини до Чернігова. Звісно, чоловік був здивований, коли побачив мене та дітей. Але я помітила, що він щось приховує
- Моя подруга оригінально та цікаво помстилася за зраду. Однак, я не розуміла одного – а навіщо з дітками так чинити? Вони ж не винні!
Як я приходив додому – завжди на плиті стояла вечері, всюди чистенько, білизна поскладана у шафі на полицях, дитина щаслива собі грається іграшками. Ну що могло піти не так? Невже я десь пропустив ті самі “дзвіночки”?
Раз у місяць Віка надсилала мені гроші, могла передати подарунки для Давида. Але не телефонувала у Скайпі. Навіть мій номер заблокувала. Я намагався приховати цю правду від своїх родичів та друзів, казав, що дружина поїхала в Італію на заробітки та скоро має повернутися. Але, на жаль, у мою казку ніхто довго не повірив.
Мама Віки взагалі почала казати, що це я винен. Мовляв, недостатньо часу та уваги їй приділяв, от вона і втекла до іншого чоловіка. І деякі родичі почали вірити їй, а не мені. А сусіди постійно або дивилися на мене таким жалісливим поглядом, або перешіптувалися за спиною. Вигадували такі казки – то я Вікторії зраджував, підіймав на неї руку і того вона втекла геть. Смішно таке чути, чесно.
На щастя, турботи за Давидом та хатні справи якось відволікли мене від депресії. Я не мав часу сумувати, бо постійно думав, як заробити грошей для сина. Моя мама часто приїздила у гості або ж забирала Давида до себе у село. Помалу я починав забувати за Вікторію, але, якщо чесно, далі не міг вірити жодній жінці. Боявся, аби знову не стати на ті самі граблі. Хоча на моїй роботі були жінки, які часто зі мною загравали, фліртували.
І ось два роки тому до мене зателефонувала Віка. Спершу я не повірив, думав, що то просто схожий номер. Але коли підняв слухавку, то почув таке рідне “Привіт. Ти можеш говорити?”
Як виявилося, її новий чоловік хворий і треба терміново гроші на лікування. Хтось на моєму місці відмовив, послав під три чорти та ще побажав на той світ піти. Але чомусь я не зміг так зробити, чесно. Мені стало дуже шкода Віку та я надіслав їй гроші. Відтоді ми помалу почали знову спілкуватися.
Я не міг тримати зла на жінку, адже досі її щиро та сильно кохав. А коли Віка сказала, що хоче повернутися додому – то пообіцяв зустріти її на вокзалі. За всі ті 15 років вона не змінилася взагалі. І мої почуття до неї стали ще міцнішими.
Виявилося, що її новий чоловік обіцяв золоті гори, відкрити їй салон краси та забезпечувати всім необхідним. Однак, це були порожні балачки. Альберто часто випивав, підіймав на неї руку, принижував. А вона все терпіла і терпіла, бо у нього були всі документи. Як вона могла втекти з країни без паспорта?
Ми вирішили знову жити разом. Так сказати, дали шлюбу другий шанс. Віка досі мене щиро кохає, а я її. Але єдина людина, яка проти – це син Давид. Він навіть забрав всі речі та переїхав до моєї мами у село. “Не хочу жити з цією зрадницею в одній кварти” – кричав Давид. Але син чудово знав про ситуацію мами, що вона надсилала нам гроші щомісяця і це були кругленькі суми.
От тепер у мене справжня проблема. Нарешті з’явилася моя кохана жінка, але ми втратили сина. Як нам бути? Що робити?
