“Або ти приїжджаєш сьогодні до мене у готель, або ж звільняєшся геть!” – ось такий ультиматум поставив мій директор. Я не хотіла втрачати цю чудову вакансію, тому погодилася на його умови

Три місяці тому мене взяли на роботу. Я так мріяла працювали у великій ІТ-компанії, скільки співбесід пройшла. Вже почала сумніватися, що програмування – це не моє, аж раптом мені зателефонували та запропонували чудову вакансію. І коли я почула зарплату, то перше здалося, що це цифри з мобільного телефону. 

Знайшла набагато кращу квартиру у чудовому районі, купувала одяг у модних бутиках, а не в секонді. Перестала нарешті рахувати кожну копійку, просити гроші і борг та просто насолоджувалася життям. А ще не забувала про своїх батьків, допомогла їм виплатити кредит у банку. Словом, мені все подобалося – привітні колеги, легка робота, чудовий офіс. 

Мені директор, Олег Андрійович, добре відносився до мене. Хочу сказати, що на свій вік він виглядав дуже привабливо, одягався у  новесенький костюм, мав бороду, пригощав кавою, запитував про справи. Знаю, що у нього є дружина та двоє діток. Тому нічого, крім робочих завдань, між мною та паном Олегом бути не могло. Тим паче це не в моїх принципах. 

Однак, потім його увага переросла у флірт. Він проводжав мене додому, замовляв квіти, запрошував ледь не щодня після роботи у ресторан. Мені було неприємно та ніяково перед колегами, тим паче деякі вже почали пліткувати за моєю спиною. Мовляв, ось яким чином мені дісталася така робота. 

Тоді був корпоратив на фірмі, ми замовили великий ресторан за містом, живу музику. Пан Олег, хоча прийшов зі своєю дружиною Марною, однак на кожен танець запрошував саме мене. А потім я почула, як вони сварилися у туалеті. Чесно кажучи, мені так стало шкода жінку, що я потім вирішила з нею спокійно поговорити. 

– Все гаразд, дякую. Здається, що ти єдина і всіх працівників сьогодні підійшла до мене, щоб заспокоїти. Інші хіба знають, як розважатися, – тихо відповіла Марина. 

Так ми почали товаришувати. У суботу могли піти на шопінг, спа-салони чи просто посидіти у кафе. Пані Марина була дуже хорошою та приємною жінкою. Не розумію, як вона може терпіти такого чоловіка, як Олег? Та він і мізинчика її не вартує! 

Тоді була неділя, вихідний день. Я планувала зустрітися з Мариною та прогуляти у парку. Однак, мене розбудив телефонний дзвінок від пана Олега:

– Негайно приїжджай до офісу! 

Я хутчіше зібралася, навіть не поснідала. Боялася, що я не виправдала його сподівань та мене просто звільнять геть. Але в офісі нікого не було, хіба охоронець чергував на вахті. Тремтячою рукою постукала у двері.

– Заходи!

У мене ледь серце з грудей не вистрибнуло. Переступила поріг. За столом сидів мій директор, поруч – порожня пляшка з-під випивки. 

– Ось ти і прийшла. Сідай, поговоримо, я так за тобою скучив. Що будеш? Є шампанське, вино.

Він виглядав просто жалюгідно, а в кабінеті так було душно від запаху, що не могла нормально дихати. 

– Дякую, але я не буду. Ви щось хотіли від мене?

Тоді пан Олег почав нахабно до мене чіплятися, обіймати. На щастя, через випивку він не міг спокійно стояти на ногах, тому силоміць його відштовхнула геть. 

– Якщо ви зараз же не відчепитися, то я кричатиму!

– Ну тоді слухай мене сюди: або ти сьогодні приїжджаєш у готель “Кортез”  на 9 вечора або можеш завтра не приходити в офіс. Та я тобі таке солодке життя влаштую, що тебе навіть прибиральницею нікуди не візьмуть! 

Хутчіше вибігла з кабінету та поїхала додому. Намагалася тримати себе в руках. Але що мені робити далі? Зберегти цю чудову роботу, але принизити свою гідність? Адже пан Олег – впливовий чоловік, має багато зв’язків. Здається, що у мене просто не було виходу..

На годиннику була рівно 9 година. Приємна дівчина з рецепції провела до номера. 

– Пан Олег вже давно на вас чекає.

Я переступила поріг.

– Я так і знав, що ти слухняна дівчинка та не будеш ось так зі мною ризикувати, – єхидно посміхався чоловік.

– Не поспішайте, у мене для вас є сюрприз.

І тут до кімнати зайшла… Марина. Так, я розповіла їй всю правду про горе-чоловіка. Вона стала мені справжньо подругою та я не хотіла  ось так підло обманювати. Звісно, що чоловік не очікував побачити свою дружину. А я просто розвернулася та поїхала додому. Нехай самі розбираються.

Наступного ж дня написала заяву на звільнення та забрала всі речі з офісу. Деякі колеги побажали успіху, а хтось косо провів – мовляв, не сподобалася нова молода коханка. Але байдуже на їх думку, тепер ми чужі люди. 

Марина розлучилася з Олегом. Виявляється, що це тесть заснував фірму та довірив керівництво Олегові. А квартира, будинок за містом та машини належали жінці. Я досі підтримую спілкування з Мариною, вона з дітками приїжджає до мене у гості. Я вирішила, що не буду продовжувати свою кар’єру в ІТ-компанії. Закінчила курси кондитера та зараз займаюся випічкою святкових тортиків та інших солодощів. 

Дівчина вчинила правильно? А що б ви обрали – щастя подруги чи кар’єра?