Ой що то тепер буде… Гуляв, стрибав від одної дівки до другої, поки всі не поодружувалися, а тепер привів мені цю селючку в дім!
– А де я тут можу кинути одяг? – запитала Євдокія, глянувши на свекруху. – Хіба одяг кидають? Його класти треба. Ти де взагалі вчилася? – обурено дорікнула
Тільки через 12 років спільного життя Олександра зрозуміла, кого обрала собі за чоловіка – шкода тільки потраченого часу та змарнованої молодості
Олександра дуже любила дітей. Колись навіть на вихователя хотіла йти. Але життя в дівчини склалося дещо по-іншому. Тепер залишалося тільки мріяти про власного малюка. Але такого захоплення дружини 
Чоловік розповідає друзям, що я ледащо і не хочу працювати. А хто ж мене візьме в сорок років? Ще й в кризу стільки людей звільнили, а він хоче, щоб я без навичок одразу стала мільйонеркою!
Уже двадцять років Галина провела у шлюбі з Іваном. Термін немалий, тож і нажили чимало. Зокрема,  виховують двох діток. Старший скоро закінчує школу, а молодша у шостому класі.
– Я тобі казав не народжувати його, – кричав Віктор і тицяв пальцем у бік найменшого сина. – Нам цілком двох вистачало з головою, як ти собі тепер бачиш наше майбутнє? Як їх ставити на ноги? Ще й ти вдома з ними постійно, а я все сам
Коли Степан дізнався про третю вагітність Христини, то радість батьківства кудись вивітрилася. До слова, зникла вона ще після першого малюка. Важко було і з одним немовлям, а тут
Якось я побачила, що мій чоловік виходить з чужого під’їзду, вирішила з ним поговорити, але він спокійно відповів, що це юрист по роботі, а сьогодні я нарешті зрозуміла, ким насправді був той юрист
У шлюбі я вже понад 10 років. Колись цей період здавався мені неймовірно довгим, але насправді, цей десяток минув, як одна мить. Я живу у просторому власному домі.
Я потайки брала телефон матері або підслуховувала її розмови, бо хотіла дізнатися правду, яку вона приховувала від своєї сім’ї
Я була переконана, що моя сім’я чи не найкраща у світі. У нас було все, про що говорять серйозні психологи з телеекранів, даючи поради щодо міцного подружнього життя:
Бабуся одягнена в стару поношену куртку, з-під якої виднівся легкий халат, що не ніяк не міг зігріти. На ногах поношене до дір взуття, а на голові – хусточка. У дворі з’явилися два підлітки, років шістнадцяти
Це був похмурий день. Один із тих, коли виходити з дому зовсім не хотілося. Власне, люди й сиділи у своїх домівках, якщо висуватися назовні не було потреби. Тільки
Я зіставила факти і не могла повірити, що йшлося про мого Ігоря, думала – збіг, але через декілька місяців він справді привів у мій дім ту вертихвістку
Я завжди і всім розхвалювала свого сина. Мовляв, він у мене такий хороший, розумний і добрий. Та ще й на вроду який! За ним і справді бігали дівчата,
Мамо, ти розумієш, що я не маю де жити? Діти вже дорослі і там для нас взагалі немає місця. Якщо жінка подасть на розлучення, то винна у всьому будеш ти!
– Будемо в ігри грати? Ми ж дорослі люди, скільки можна! Залишаєш мені квартиру чи ні? – Даринин син не знаходив собі місця, – краще подумай добре. Тільки
Помагаємо дітям з ремонтом, як можемо: нещодавно купили їм ліжко двоспальне, але невістка заявила, що воно давно не модне і спати на такому вони не будуть
У мене єдиний син і я, зрештою, ніколи й нічого не жаліла йому. Можливо, він до цього звик, бо залишався у батьківському домі і під час навчання у