Життя
– А де я тут можу кинути одяг? – запитала Євдокія, глянувши на свекруху. – Хіба одяг кидають? Його класти треба. Ти де взагалі вчилася? – обурено дорікнула
Олександра дуже любила дітей. Колись навіть на вихователя хотіла йти. Але життя в дівчини склалося дещо по-іншому. Тепер залишалося тільки мріяти про власного малюка. Але такого захоплення дружини
Уже двадцять років Галина провела у шлюбі з Іваном. Термін немалий, тож і нажили чимало. Зокрема, виховують двох діток. Старший скоро закінчує школу, а молодша у шостому класі.
Коли Степан дізнався про третю вагітність Христини, то радість батьківства кудись вивітрилася. До слова, зникла вона ще після першого малюка. Важко було і з одним немовлям, а тут
У шлюбі я вже понад 10 років. Колись цей період здавався мені неймовірно довгим, але насправді, цей десяток минув, як одна мить. Я живу у просторому власному домі.
Я була переконана, що моя сім’я чи не найкраща у світі. У нас було все, про що говорять серйозні психологи з телеекранів, даючи поради щодо міцного подружнього життя:
Це був похмурий день. Один із тих, коли виходити з дому зовсім не хотілося. Власне, люди й сиділи у своїх домівках, якщо висуватися назовні не було потреби. Тільки
Я завжди і всім розхвалювала свого сина. Мовляв, він у мене такий хороший, розумний і добрий. Та ще й на вроду який! За ним і справді бігали дівчата,
– Будемо в ігри грати? Ми ж дорослі люди, скільки можна! Залишаєш мені квартиру чи ні? – Даринин син не знаходив собі місця, – краще подумай добре. Тільки
У мене єдиний син і я, зрештою, ніколи й нічого не жаліла йому. Можливо, він до цього звик, бо залишався у батьківському домі і під час навчання у