Чоловік розповідає друзям, що я ледащо і не хочу працювати. А хто ж мене візьме в сорок років? Ще й в кризу стільки людей звільнили, а він хоче, щоб я без навичок одразу стала мільйонеркою!

Уже двадцять років Галина провела у шлюбі з Іваном. Термін немалий, тож і нажили чимало. Зокрема,  виховують двох діток. Старший скоро закінчує школу, а молодша у шостому класі.

До певного періоду Галина працювала бухгалтером. Ходила  в офіс, з’являючись вдома тільки ввечері. Такий стиль життя Іванові не подобався. Він хотів дітей і люблячу дружину вдома. Тож жінка покинула роботу і вийшла в декрет. Тепер же знайти роботу не так легко. Вимоги вже інші та й карантин взяв своє. Ось так Галина вже 15-тий рік сидить вдома. Господарює. Весь побут разом із дітьми на ній. 

А кілька місяців тому вони разом із чоловіком та дітьми гостювали у друзів. День народження Івана святкували.

І спочатку ніщо не передбачало біди, однак ця зустріч закінчилися розбратом у сім’ї Галини.

Сиділи собі спокійно, розмовляли і торкнулися теми фінансів. Тут Іван і заявив перед усіма, що дружина у нього ніяка. От у всіх його друзів кожна жінка вкладається у сімейний бюджет, а його ні гроша не принесла. В Ігоря обраниця дві вищі освіти має і працює на двох роботах, в Данила – бутик свій відкрила.

Зате його Галина ні гроша за душею не має. Вдома сидить.

Жінка бідкається. Не очікувала вона подібного від власного чоловіка. До того ж колись він сам наполягав на її звільненні. Тільки у неї справи почали налагоджуватися на роботі, як той почав наполягати на звільненні, аж так йому хотілося дітей. То в чому тепер вина Галини?

– Він сам хотів, щоб у домі завжди було чисто і свіжа вечеря його чекала на столі. Але ж хтось мусить усе це робити. Після роботи на подібне сил у мене зовсім не залишається. А тепер Іван обурюється так, ніби я всі 15 років на курорті провела.

Сам чоловік тільки тим і прикривається, що на роботі працює. А після неї одразу сідає перед телевізором аж до пізньої ночі. Тоді поспати – і все по колу. 

Галина зізнається, що сама не раз уже намагалася підшукати собі непогану роботу, аби від домашніх обов’язків утекти. Але з цим зараз не так легко. Та й все, що знала, за стільки років уже забулося. Хіба що починати вчитися знову.

– Я йому нагадувала, що це він мене звільнитися змусив. Але в Івана, певне, пам’ять коротка. Каже, що не пам’ятає такого. І взагалі я все не так зрозуміла. 

Взагалі причин такої поведінки Івана ніхто не може збагнути і досі. Хіба що криза у світі його так підкосила. Він завжди заробляв добре, на всі потреби цілком вистачало його зарплати. Але зараз чомусь запанікував.

– Жаль, що він не цінує жіночу працю. Ніхто не говорить про те, що всі 15 років я виховувала дітей і поралася по господарству. Ні усім на це байдуже. А це, повірте, нелегка справа. Я їх так розпестила, що вони навіть з холодильника готову їжу вийняти собі не можуть. І ще хтось буде мені казати, яка я погана дружина? 

Без Галини у сім’ї і справді ніхто не дав би собі ради. Ні одяг випрати, ні їжу розігріти, ні у домі прибрати – усе й справді на ній.

Навіть про шкарпетки та сорочки у своєму домі Іван нічого не знає. І, повірте, навіть не знайде без  допомоги дружини. А про решту хатніх справ годі й говорити. То, може, він таки погарячкував з висновками?

А ви погоджуєтеся з думкою Івана?