Через рік спільного життя я усвідомив, що більше не кохаю Марину. Готовий тікати від неї геть

Я тоді навчався в університеті, коли у нашій компанії з’явилася Юлія – приваблива блондинка, з красивою зовнішністю та чарівними очима. Це було кохання з першого погляду. Ми прозустрічалися декілька місяців та я одразу зробив їй пропозицію. Розумів, що це саме та жінка, з якою я хочу прожити все своє життя. 

Батьки влаштували нам пишне весілля, замовили ресторан за містом та лімузин. А яка Юля була красуня у білій сукні – словами не передати. Я, чесно кажучи, аж сльозу пустив, коли її вперше побачив. На щастя, у мене була невелика однокімнатна квартира, у яку ми переїхали жити.

Згодом у нас народився первісток – син Петрик. Правда, тоді у нас були деякі проблеми з фінансами. Я працював на заводі, а Юля сиділа в декреті. Я часто брав додаткові зміни, бо ледь вистачало на комунальні послуги та продукти. Тягнув всю родину на собі, але жодного разу не пошкодував про таке рішення. Через рік ми віддали сина до садка та Юля влаштувалася у супермаркет продавцем. 

А через 5 років у нас народився другий син Мишко. Думав, що нарешті наше життя налагодиться. Але мене звільнили з роботи та завод закрили. Юля тоді пожартувала, що тепер настала її черга тягти родину на спині. Вона могла залишатися ще на годину та прибирати у залі. Бувало, що навіть вночі мила підлоги в інших магазинах. Я ж підпрацьовував одразу на трьох роботах, тільки б заробити зайву копійку. Через таке безгрошів’я ми з дружиною часто сварилися та навіть думали про розлучення.

А потім, немов грім серед ясного дня, звістка про третю вагітність. Наш старший син тоді закінчував 9 клас та планував піти далі навчатися у коледж. Правда, вступив від до Львова. На щастя, Юлі на роботі запропонували підвищення – вона стала головним менеджером з продажів. Та і я знайшов хороший підробіток. Одного дня з другом Василем вирішив піти після роботи у кафе. Досі так шкодую про цей випадок та хоче повернути час назад.

Василь тоді був вдруге чи в третє розлучений й зустрічався з молодою дівчиною. А того вечора вона прийшла до нас у кафе не сама, а з подругою Мариною. Вона мені одразу сподобалася – молода, красива, гарно одягається. Ми почали потайки зустрічатися. Я міг навіть не ночувати в дома, а перед Юлею щоразу виправдовувався, що так багато було справ на роботі. А потім ще й з’явилися “відрядження” – ми з Мариною їхали відпочивати та розважатися. 

Довго не міг наважитися, щоб розповісти Юлії всю правду. Але вона перша про все здогадалася.

– Я знаю, що у тебе є інша жінка. Чужі парфуми, дивна поведінка. Нещодавно зустріла твою колегу, то вона сказала, що у тебе нема ніяких відряджень, – тихо промовила жінка. Вона не дивилася мені в очі, тільки закрилася у ванній та довго плакала.

Я мовчки зібрав всі свої речі та переїхав до Марини. А вона з радістю мене прийняла та ще й підбурювала написати заяву на розлучення. Здається, що тоді моє життя перетворилося на казку.

Однак, молода дівчина виявилася взагалі поганою господинею. Не вміла навіть готувати бутерброди, яєшня завжди підгоріла. Вдома був безлад, гора брудного посуду та жахливий запах у холодильнику. Марина хотіла тільки розважатися та витрачати гроші на новий одяг та косметику. А ще лаялася, коли я надсилав 200 гривень синам на витрати. Була проти того, щоб діти проходили до нас у гості. Мовляв, то для неї чужі люди і вона не має бажання їх навіть бачити. 

Тоді я почав дійсно затримуватися подовше на роботі. Навіть у суботу та на свята приходив до офісу, тільки б не бачити Марину. Одного разу переглядав свої фотографії з Юлею. Ми такі щасливі, молоді. І так сумно на душі стало, що ледь не заплакав. Зрозумів, що вчинив найбільшу помилку у житті. Адже жінка завжди так старалася для нашої родини. Ми пройшли важкі випробовування, а я проміняв її кохання на молоду неробу. 

Хотів помиритися з Юлею. Але побачив, як біля будинку вона гуляла з незнайомим чоловіком. Вони так обіймалися. Я зрозумів, що тепер втратив жінку назавжди. Друзі кажуть, що у них скоро буде весілля. А про мене Юля навіть чути нічого не хоче. 

Що б ви зробили на його місці? Як далі йому жити?