Два місяці тому я народила первістка – син Ромчик. Ми з чоловіком Антоном так чекали на малюка, що словами не описати. Ще на ранніх термінах вагітності, коли животика навіть не було видно, то купили коляску, іграшок багато, одягу, колисочку. Словом, готувалися досить серйозно. Я б навіть сказала, дуже фанатично.
У родині ми заробляємо однаково, на прожиття вистачає. Не скажу, що живемо на широку ногу та щоліта відпочиваємо закордоном, але на базові потреби вистачає. Тому я без вагань взяла декретну відпустку, адже розуміла – чоловікова зарплата нас прогодує. Тим паче, моя мама ще могла передати продукти з села раз у тиждень.
Однак, коли я була на 9 місяці вагітності, то чоловік вирішив зробити “сюрприз” – викупив у свого друга з роботи машину, фольксваген. Коштувала така радість нам 5 тисяч доларів. Знаєте, звідки Антон взяв ці гроші? З нашої заначки, яку ми відкладали на дитину. Адже краще мати фінансову подушку безпеки, яка врятує в будь-який момент.
– Ну дивися, яка гарна машина. Буду тебе до лікарні возити. Навіщо тобі з маленькою дитиною товктися у тих маршрутках з незнайомими людьми? А тут сіла, проїхала 5 хвилин і ти вже на місці.
Я повірила Антонові, адже погодьтеся, що машина – це дуже хороша річ в родині.
Але після народження малюка ми відчули перший удар по родинному бюджеті – витрати на ліки, підгузки, палату, я ще й народжувала з кесаревим розтином. А потім оплатити ресторан на хрестини, купити продукти для малюка додому. Так і пішли спати 15 тисяч гривень за 3 тижні.
Вам буде цікаво прочитати:
- Моя подруга вийшла заміж за турка. Розповідаю про її “щасливий” шлюб
- Я без попередження приїхала з Німеччини до Чернігова. Звісно, чоловік був здивований, коли побачив мене та дітей. Але я помітила, що він щось приховує
- Моя подруга оригінально та цікаво помстилася за зраду. Однак, я не розуміла одного – а навіщо з дітками так чинити? Вони ж не винні!
Ще й на зло, машина зламалася і треба капітальний ремонт двигуна. Тому мій Антон запропонував геніальну думку:
– Слухай, нехай твоя мама до нас переїде, буде з малим сидіти, а ти підеш на роботу?
Чесно, я не знала, що відповісти. Тобто заради того, аби нам вистачало на його машину, я повинна влаштуватися на роботу? І це при тому, що я досі годую малюка молоком. Врешті-решт, у мене не загоїлися ще шви, я поправилася, кручуся біля Ромчика вдень та вночі…
Антон божився, що возитиме мене на машині в супермаркет, аптеку, до лікаря. Але натомість щоразу я викликала таксі або ж просила сусіда підвезти – Антон ніяк не може. То він на роботі, то з друзями, то в пробку попав. Ось так я “каталася” на нашій машині.
Однак, чоловік насідає на мене з цією роботою. Він вважає, що декрет – то реальна відпустка. Ага, а обід та вечеря магічним чином з’являються на плиті, в дома все миші прибирають як у мультику про Попелюшку. Моя мама – літня людина, вона не може підіймати важкі речі, адже має проблеми зі спиною. Вона ледь онука тримає , бо руки тремтять дуже. І як вона буде з коляскою підійматися на 5 поверх? У нашому будинку нема ліфта.
Про цю ситуацію дізналася свекруха. Я думала, що вона підтримає мене, адже сама мати та жінка. Однак, вона стала на сторону Антона. Почала дорікати, що сама колись ходила на роботу і дитина не була їй в тяжкість.
Я не знаю, що тепер робити. Адже щодня чую докори чоловіка та свекрухи. Але хіба це я купила машину? Хіба це я витрачаю всі гроші на власні забаганки? Антон не розуміє, що на дитину йдуть шалені витрати і це нормально.
Що б Ви могли порадити нашій читачці?
