Чужа сережка та незнайомі парфуми – саме так “зустрів” мене хлопець після відпустки

Ніколи не бачила нічого поганого у тому, щоб жити у цивільному шлюбі. Це є просто штамп у паспорті та декілька грамів золота на пальці. Все. А ще не варто забувати про тяганину з документами, переоформлення прізвища. Ну, думаю, що ви мене зрозуміли. 

Зі своїм хлопцем Павлом я так прожила майже 10 років. Повірте, за стільки часу у мене з’явився імунітет до надокучливих родичів з постійними запитаннями “ну коли вже буде весілля?”. Я могла пожартувати, удавала, що не почула або ж просто різко переводила тему. 

Я працювала заступником директора мережі готелей у Буковелі, Паша – спеціаліст у ІТ сфері. Заробляли ми достатньо, ніколи не було проблем з фінансами. Орендували квартиру центрі Львова, багато подорожували. На новий Рік купили путівку до Єгипту. Готель 5 зірок, все включено, екскурсії, яхта. 

Тільки не змогла насолодитися відпочинком. Павла терміново викликали на роботу:

– Приїхали клієнти з Європи, без попередження. Я не розумію, що трапилося. Але повинен летіти додому, ти ж сама розумієш.

Я не образилася, адже виходило, що ми полетимо додому з різницею у 2 дні. Тим паче тут я познайомилася з дівчиною з мого села, тому мала невелику компанію. 

Приїжджаю додому і відчуваю – тут щось не так. Дивний запах. У мене є колекція різних парфумів. А тут такий дешевий, ніби з ринку в переході підземному. Але ліжко застелене, все на місці. 

Не хотіла сваритися з Пашою. Можливо, це у мене така бурхлива фантазія й таргани у голові вирішили розважитися. 

Прийняла душ, хотіла відпочити з дороги. Перекладаю подушку – а там сережка. Не золота чи срібна, а така дешева, медичний сплав. Я таке точно не ношу. 

Я не хочу вдаватися у деталі, який спектр емоцій тоді відчула. Тільки склала сумку з речима хлопця та виставила за двері.

– Що тут відбувається? Чому ти мене проганяєш? – дивується Павло. 

– Не треба тримати мене за дурепу! То ось такі були “справи” на роботі? Коханку приводив?

– Будь ласка, дай мені час та я все поясню.

– Провалюй!

Наступного дня я переїхала на нову квартиру та змінила номер телефону. Заприсяглася, що почну нове життя у новому році. 

Тиждень тому зустріла у магазині нашу спільну подругу Машу. От вона мене обійняла – і я одразу згадала той запах. Точно, це він.

– Я чула, що ти з Пашою розійшлася. Шкода вас, – бідкалася подруга. 

І це вона після всього так нахабно сміє показово співчувати? Дволика змія!

– Знаєш, а він знайшов якусь дешеву коханку. Яка користується дешевими парфумами, носить дешеві прикраси.

– Я не повірю, що це ти зараз про Павла. Він хороший, раз мені дуже допоміг. Мене колишній вигнав з квартири просто босоніж, я навіть пальто не встигла накинути. На щастя, ми тоді жили у вашому районі, тому Паша запропонував переночувати у вашій квартирі, бо сам повертався з конференції. 

І тут мене кинуло у холод, немов провалилася в ополонку. Ні, це не звичайний збіг обставин. 

– Я залишилася на одну ніч. Але сережку десь загубила, уявляєш? От найбільше мені за неї було образливо. Бо їх мені мама колись подарувала на іменини. 

Мені стало так ніяково та соромно.

– Ой, мене так голова болить, була рада бачитися, – і хутчіше вибігаю з магазину. 

Ні, я не можу в це повірити. А раптом Маша просто зараз хоче виправдати Пашу та вигадала таку казочку? 

Чи варто поговорити з Павлом ще раз? Адже тоді я погарячкувала. 

А раптом, це все їх хитрий план, щоб пошити мене у дурні ще раз? 

Дівчині варто поговорити з хлопцем чи забути про нього назавжди?