Рік тому єдина донечка вийшла заміж. Чоловік у неї хороший, має гарну роботу, познайомилися ще в університеті. Я для Оленки бажаю тільки всього найкращого. Дала на весілля 5 тисяч доларів, зараз пересилаю з села продукти свіжі. Адже у мене і молочко домашнє, сирочок, помідорчики та огірочки.
Тої суботи домовилася з донькою, що приїду до них у гості. Заодно привезу закрутки, пиріжки та домашній пляцок.
– Мамо, ну стільки смаколиків ти привезла!
Поки Оленка розкладала у холодильник продукти, я помітила дивні надписи на полицях.
– А, ти не зважай, то у нас така система. Я собі їжу купую окремо. Вигідніше та економніше.
– Та хіба так можна?
Вам буде цікаво прочитати:
- Моя подруга вийшла заміж за турка. Розповідаю про її “щасливий” шлюб
- Я без попередження приїхала з Німеччини до Чернігова. Звісно, чоловік був здивований, коли побачив мене та дітей. Але я помітила, що він щось приховує
- Моя подруга оригінально та цікаво помстилася за зраду. Однак, я не розуміла одного – а навіщо з дітками так чинити? Вони ж не винні!
– Мамо, ми сучасні люди. Тим паче, у нашій родині не існує такого поняття, як “сімейний бюджет”. Кожен витрачає власні кошти на продукти, розваги, одяг. Тільки даємо по півтори тисячі на комуналку і все.
Я не знала, що відповісти. Ну хіба справжній чоловік буде брати зі своєї жінки гроші? От мій покійний чоловік Богдан всюди за мене платив. Ба, більше – навіть у моїх батьків не брав гроші на весілля.
А от сваха до мене на весіллі підійшла, мовляв, важлива розмова:
– Я підрахувала кількість ваших та наших гостей. Ось, тут ваш борг, – і тицяє мені в руки чек.
– Який ще борг?
– За весілля. Ми ж платили за святковий стіл, музикантів, фотографа та оператора.
І я віддала все до копійки. Продала одну корову та позичила гроші у сусідки. Але хіба сваха не знала, що я живу сама, у мене мізерна пенсія. Мала б сором з таким проханням до мене підходити!
Поки донька поралася на кухні, я тихцем пройшлася по кімнатах. Так, житло гарне, але орендоване. І всі речі стоять на полиці окремо. Навіть взуття та зубні щітки.
– Такий у вас район чудовий. І кімнати просторі.
– Так. Загалом, оренда не дуже дорога. 5 тисяч даю я, 5 – він. Добре, що є субсидії.
– Доню, але ж хіба твій чоловік не повинен утримувати родину? Ти знаєш, що у нас з батьком такого не було.
– А у нас інші правила. Кожен відповідає сам за себе.
– Раптом у тебе на роботі проблеми? Або виженуть?
– Чоловік обіцяв позичити гроші.
– А дитинка? Якщо ти вийдеш у декрет…
– Мамо, давай змінимо тему розмови. Бо це вже починає дратувати. Чула такий вислів “у чужий храм зі своїми правилами не лізь”?
Ми випили чаю, скуштували пляцок. Донька ще про щось так щебетала, а я вже не чула. Все думала про одне – чому вибрала для себе такого чоловіка? Це ж справжній скупердяй. Ділити порівно комунальні послуги та оренду квартири? А що Оленка робитиме, як малюк народиться?
Знаєте, це просто дитсадок, а не дорослі люди. Або моя донька така не розумна, або ж її чоловік просто не хоче брати на себе таку відповідальність. Як з ним взагалі можна жити під одним дахом?
Ви погоджуєтеся зі словами матері? Можливо, вона надто прискіплива до такого правила у чужій родині?
