Ми з чоловіком живемо у Івано-Франківську вже 8 рік. Спершу орендували квартиру, а тільки рік тому змогли придбати наше перше родинне гніздечко. Звісно, бабусі та дідусі часто приїздили у гості, аби погратися з онуками.
Наші батьки живуть у Стрию, а свекри – у Львові. І ледь не щовихідних свекруха телефонує “а ми вже під будинком, готуйте чай!”. Я люблю приймати гостей, чесно. Однак, є одна мала дрібниця, яка мене дико дратує. Свекруха завжди після дороги просить набрати їй повну ванну води.
Спершу я думала, що вона така чепуруха і хоче помитися після дороги. Давала рушник, гель для душу, шампунь. А вона вмикала там музику або ж на телефоні якусь передачу та сиділа годину. І це при тому, що ванна у нас з туалетом з’єднана. Всі терпіли, поки Ганна Павлівна ніжилася у пінці.
І завжди після її “банних процедур” у мене зникала половина баночки з шампунем, гелем для душу, різних масочок та скрабів. Вона щедро обмащувала себе косметикою без мого дозволу.
Я працюю перукарем у салоні, тому майже всю продукцію зберігаю вдома. У шафі вже нема місця для баночок, тому деякі я розклала у ванній. Там 10 різних шампунів, спеціальних фарбників, масок, бальзамів, олійок. У свекрухи аж очі виблискували, коли вона бачила ті баночки. Я їй часто на свята дарувала догляд для волосся, але вона постійно брала його у мене. І якщо мої діти знали, що маминими баночками зась гратися, то пані Ганну це не зупиняло.
Вам буде цікаво прочитати:
- Моя подруга вийшла заміж за турка. Розповідаю про її “щасливий” шлюб
- Я без попередження приїхала з Німеччини до Чернігова. Звісно, чоловік був здивований, коли побачив мене та дітей. Але я помітила, що він щось приховує
- Моя подруга оригінально та цікаво помстилася за зраду. Однак, я не розуміла одного – а навіщо з дітками так чинити? Вони ж не винні!
Ось цієї суботи свекруха знову приїхала. І як завжди – попросила набрати повну ванну води:
– Ой, просто у вас така гарна ванна! А в мене тільки душ, я там не можу так гарно покупатися.
Ось чую, як вона наспівує собі якусь мелодію у ванній, душ не вимикається, вода на лічильнику крутиться. Майже годину вона ніжилася у водичці, а я за той час встигла приготувати обід, помити посуд та ще трохи поприбирати на кухні. Тільки зняла чай з плитки – чую голосне “Боже!” з ванни.
На мене вилітає свекруха, ледь прикриває всі свої принади рушником. Якби то побачив чоловік чи діти – то у низ би зник апетит.
– Лідо, дивися, що трапилося! – і простягає мене жмут волосся.
– Це ви так голову помили?
– Так, я взяла такий тюбик рожевого кольору! Нанесла, потримала 5 хвилин, як було написано в інструкції!
– Який рожевий тюбик?
– Ось! – і показує пальцем…на крем для депіляції!
Чесно кажучи, я тоді ледь себе стримувала, аби не зареготати, як конячка. Пані Ганна взяла крем для депіляції ніг і нанесла собі на волосся.
– Господи, то я тепер лиса стану? Боже, треба перуку купувати! – бідкалася свекруха.
Я помітила, що вона дійсно дуже засмутилася та ледь не плакала. Ну а не буду я над нею насміхатися, це ж не виховано.
Посадила на стілець та зробила нову зачіску. Правда, обстригли ми не мало – майже 15 сантиметрів, бо пані Ганна нанесла той крем на довжину.
– Добре, що ви на коріння не нанесли. Бо там у складі кислота, ви могли собі дуже шкір пошкодити.
– Ой, дитино я ж не бачила. Боже, як соромно!
До кінця вечора пані Ганна все придивлялася до нової зачіски та бідкалася. Але тоді вже не йшла у ванну, максимум – у душі сполоснулася і все.
Знаєте, от доля її так добряче провчила. Бо не можна себе так нахабно поводитися у гостях. Я пані Ганні тоді не стала дорікати, а знову подарувала набір для догляду за коротким та пошкодженим волоссям. Сподіваюся, що хоча б цього разу вона прислухається до моїх порад. Інакше ходитиме лиса до кінця життя!
На Вашу думку, жінка зробила це навмисне, аби провчити свекруху?
