Досі за допомогою я ніколи й ні до кого не зверталася, але зараз думаю попросити грошей у брата. У нього ж собаки яловичину на сніданок їдять, а в нас грошей навіть на хліб не вистачає

У мене є старший брат. Різниця у віці в нас дуже велика. Я, до слова, була пізньою дитиною. Тому ми особливо не контактували. Просто на словах були близькими людьми.

Але попри це нещодавно мій брат запросив мене з дітьми та чоловіком до себе. Мовляв, трохи погостюєте, відволічетеся. Я знала, що у брата достатньо коштів і він міг дозволити собі значно більше, ніж я. Взагалі про заможність мого брата говорили всі родичі, але я особливо в це не занурювалася. Нехай розкошує на здоров’я. Втім, я зовсім не очікувала побачити все те, що було в його домі.

У брата є своя сім’я: дружина та діти. Живуть у триповерховому особняку, поруч з яким ще й ділянка така, що там можна було б декілька багатоповерхівок поставити. А довкола вольєри. У брата багато породистих собак, серед яких є навіть бійцівські собаки. Це таке хобі у нього.

Старша доня, до речі, уже одружена. Зять у  мого родича – знатний місцевий бізнесмен. Але для брата це нічого не означає. Він і сам має власну справу. А дружина ще й квартири здає. Ось такий нехилий виторг виходить. Тож з фінансами у мого братика все чудово.

Ні, я йому ніколи не заздрила. Навпаки рада, що хоча б комусь пощастило в цьому житті.

Не давала мені спокою тільки їхня любов до собак. Якась вона надто фанатична була. Річ у тім, що тваринам ці господарі дозволяють аж надто багато. Часом здається, що особняк належить собакам, а не людям.

Чотирилапі можуть вільно бігати кімнатами, застрибувати на ліжка та столи, їсти з тарілок та ще й ті страви, якими харчуються власники будинку.

Це дивно. Я б такого у власній квартирі терпіти не стала. А братові до цього ніби діла немає. Усе, що він робить – вдає обурення і звертається до собак трохи грізнішим тоном, аніж зазвичай. 

– Глянь, які кумедні. – сміється брат і показує мені, як собака просто з вулиці забігає в дім і стрибає на стіл у вітальні. Це кумедно? Та ні, це дуже неправильно.

Але я мовчу. Не у себе ж вдома. Я тут і сама на пташиних правах. Їх у мене, до речі, менше, ніж у собак, які тут живуть. Так що краще змовчати.

Розумію раптом, що не всі батьки дітям стільки дозволяють та приділяють уваги, як мій брат – домашнім улюбленцям. 

Одного дня бійцівський собака схопив рюкзак мого чоловіка і почав з ним гратися. Розсипав вміст і розтягнув речі по цілому будинку. Брат на це тільки руками розвів. Ось і все.

Ось така безкарність, яку тут називали дресурою.

Якось ввечері дружина брата накривала на стіл. Спекла тоді величезний кусок яловичини, нарізала його. У мене аж слина потекла. Ми за стіл посідали з дітьми, а вона страву віддала собакам. Ось і повечеряли.

Моїй сім’ї часом на хліб грошей не вистачає, а тут тварин годують яловичиною.

Так і виходить, що племінники для мого брата гірші, ніж пси. З ними він поводиться доволі нейтрально або навіть грубо, зате собакам слова зайвого не скаже. Чоловік жодного разу не поцікавився, як ми живемо й чи не потрібна нам часом допомога. За стільки років… Уявіть собі… А допомога нам би знадобилася. 

У домі брата я збагнула, що тварини часом живуть краще, ніж люди.

Ясна річ, що братові я нічого не сказала. А що я могла сказати? Він і так вперше покликав в гості. Скоріш за все просто, щоб похвалитися. Але все ж… 

Втім, я не можу зараз стримувати свого щирого здивування тим, що побачила в особняку брата. Я

До слова, я зараз вагітна. У декреті. Працює тільки чоловік. Живемо скромно. Дуже скромно. Досі за допомогою я ніколи й ні до кого не зверталася, але зараз думаю попросити трохи грошей у брата. Сам бачив, що діток у мене багато. Можливо, йому вдасться збагнути, що малята для мене, як собаки для нього. Хоч яким би грубим не було це порівняння.

Чи не вважаєте таке захоплення чоловіка надто фанатичним?

А у Вас є домашні улюбленці?