Здається, що Галя знала Василя все життя. Вони жили близько, буквально невеликий паркан віддаляв хатини. У дитинстві часто гралися, ходили до лісу по гриби та ягоди. Вася ще так хвацько грав на гітарі, а дівчина гарно співала.
А потім Галинка виросла та стала першою красунею на селі. Всі хлопці за нею табунами бігали, приносили квіти, стояли під вікнами. А дівчині всім відмовляла. У серці було місце тільки для Василя. Ще її бабуся Стефа жартувала, що їх доля заручила ще у юному віці!
Вже починали до весілля готуватися, але одного дня до хати Васі прийшов військовий:
– Ну, хлопче, пора Батьківщину боронити! Завтра до армії тебе забираю.
Галя довго плакала. Навмисне ховала документи Васі у хаті, але той знайшов. Навіть за потягом бігла, коли коханого проводжала.
– Обіцяю, що скоро повернуся та ми зіграємо весілля. І все у нас буде добре, я обіцяю, – кричав Василь з вікна!
Вам буде цікаво прочитати:
- Моя подруга вийшла заміж за турка. Розповідаю про її “щасливий” шлюб
- Я без попередження приїхала з Німеччини до Чернігова. Звісно, чоловік був здивований, коли побачив мене та дітей. Але я помітила, що він щось приховує
- Моя подруга оригінально та цікаво помстилася за зраду. Однак, я не розуміла одного – а навіщо з дітками так чинити? Вони ж не винні!
Галя ще довго стояла на пероні, а потім пішла. Ні, не додому. Ноги самі віднесли її до церкви. Стала на коліна біля ікони Марії, склала руки та тихенько промовила:
“Будь ласка, нехай у Васі все буде добре”
Раз у тиждень дівчина стабільно отримувала листи. Навіть місцева поштарка, баба Зіна, жартувала:
– Знаєш, ти як та собачка на охороні. Тільки мене бачиш – одразу до воріт підбігаєш.
Але після Різдва Василь ніби зник. Ніякої вісточки чи телеграми.
– Це точно всі листи?
– Так, Галинко, але якщо знайду щось на пошті – одразу принесу.
Минали місяці, а за ним – роки. Якось Галя поїхала до міста на базар і так познайомилася з Пашою. Він зголосився дівчині піднести пакети до автобуса. А наступного дня приїхав на машині до хати:
– Ти можеш подумати, що я дурень та божевільний. Однак, виходи за мене!
А Галя без вагань сказала так. Ні, вона не кохала Пашу та нічого не відчувала. Просто сподівалася, що він допоможе забути про Василя, заглушити той біль у серці. Тим паче, кавалер вигідний, живе у місті, маж невеличкий бізнес. Того ж дня дівчина переїхала до його квартири.
Однак, з кожним днем їй ставало все гірше. Адже коли вперше переступила поріг, то на неї косо глянула свекруха. Ні, не таку невістку вона хотіла.
– Та вона тебе приворожила. Навіть така босячка? Бідна, з села. Ох, сину, не пожалій про це!
Пані Анна всіляко принижувала та лаяла дівчину:
– Селючка дурна, нічого не вмієш!
Одного дня Галя пішла на базар. Ходить від прилавка до прилавка, аж тут ловить знайомий погляд – Василь. Хлопець приїхав з батьком, щоб продати молоко та сметану. Дівчина помітила, що у нього нема лівої ноги, на землі лежали милиці.
– Привіт, Галю, – тихо промовив чоловік.
Але вона нічого не відповіла, розвернулася та щодуху побігла геть. Ні, вона не хоче бачити. Кинулася у подушку та гірко заплакала.
Минуло 5 років. Галинка народила хлопчика, назвала Андрієм, але навіть народження онука не змінило ставлення пані Анни.
– Це не мій онук, ти його нагуляла!
Одного вечора Паша повертався додому пізно. Гололід, погана погода, почався дощ. Машину занесло на крутому схилі та чоловік врізався у дерево. На жаль, медики не зуміли витягти його з того світу.
Після похорон свекруха геть втратила здоровий глузд, зібрала всі речі Галі та онука й викинула у вікно:
– Провалюй геть! Бачити тебе не хочу.
А куди ще жінці поїхати? Взяла квиток до села. Ось її хата, батьки на подвір’ї. Здається, що це шанс почати життя чистого аркуша.
Вася, коли дізнався про її приїзд, то почав заходити у гості. Ще й малюкові гостині принесе. Все село гуділо, немов ті бджоли “ти дивися, чуже дитя повісити на шию хоче!”. Але Галі та Василеві було байдуже на такі брудні плітки. Через декілька місяців взяли шлюб у церкві та одружилися. Андрійко почав його татком називати.
Рік тому до хати зайшла стара бабуся. То була пані Анна.
– Вибач, голубко, що так тебе прогнала геть. Бог покарав мене за всі гріхи. Я не маю ні грошей, ні хати. Будь ласка, не проганяй мене геть, – плакала жінка та впала дівчині у коліна.
Галинка не тримала зла на свекруху та з радістю пустила її до себе жити. Зараз у Галі та Василя повна хата онуків, велика господа, а головне – всі щасливі та здорові.
А ви б змогли дати колишній родичці другий шанс та зробити, як Галя?
