У мене є троє діток. Старший син Мишко живе у Києві, тому в гості рідко приїздить. Хіба на свята і то на 3 дні.
Середня донька Ірина залишилася у місті, орендує однокімнатну квартиру зі своїм чоловіком, помалу збирають на власне житло. Я стараюся їм підкинути якусь копійочку, у гості запрошую та ще й деякі страви їм готую. Наприклад, домашній борщик зварю чи картопельку запечу.
Молодший син Павло тільки поступив на перший курс до Чернівців. Я раз у тиждень стабільно перераховую йому 500 гривень на прожиття, передаю автобусом сумку з їжею. Ще й плачу за оренду квартири та навчання.
Але мені дуже важко. Щоб прогодувати родину, я зараз знайшла нову роботу. Точніше, перетворила хіба на заробіток. В’яжу для маленьких діток різні шапочки, светрики, а ще плету кошики. Можу до 3 ночі на кухні сидіти та носом так клювати.
Гроші – то велика проблема. Адже знаю, що донька хоче взяти з чоловіком житло під іпотеку, декілька місяців тому я позичила їм 5 тисяч доларів на перший внесок. Але чомусь на цьому тема щодо купівлі житла зникла. Єдине, що я постійно чую – нарікання, як на роботі мало платять.
А тут ще й Мишко зателефонував:
Вам буде цікаво прочитати:
- Моя подруга вийшла заміж за турка. Розповідаю про її “щасливий” шлюб
- Я без попередження приїхала з Німеччини до Чернігова. Звісно, чоловік був здивований, коли побачив мене та дітей. Але я помітила, що він щось приховує
- Моя подруга оригінально та цікаво помстилася за зраду. Однак, я не розуміла одного – а навіщо з дітками так чинити? Вони ж не винні!
– Я хочу власний бізнес відкрити, але для старт-апу треба 3 тисячі доларів. Можеш мені позичити?
Так, у мене були відкладені гроші на “чорний” день. Перерахувала йому на картку всі накопичення. Але бізнес провалився з тріском і у Мишка зараз багато боргів. Я не заїкаюся про те, що мені також треба дещо повернути.
Перед новим роком отримала премію на роботі. І якраз подруга запропонувала поїхати на відпочинок:
– Ти ж знаєш, що моя сестра працює у туристичному агентстві. Може знайти для нас тур у Європі. Ти ж так мріяла поїхати у Відень. Якраз на 8 березня влаштуєш собі такий подаруночок.
Я дуже загорілася такою пропозицією та почала помалу відкладати гроші. Треба і на транспорт, готель, а ще купити діткам якісь сувеніри.
Однак, тиждень тому у гості приходила донька. Хотіла мій паспорт.
– Це треба для кредиту на квартиру, типу ти будеш нашим запасним варіантом.
– Гаразд, бери.
– Ой, а що це?
Ірина дістає з шафи буклет з інформацію про тур та 350 доларів, які я власне, відклала. І ще планувала дозбирати.
– Доню, я з подругою Мирославою буду їхати у тур. Вона казала, що її сестра може щось нам знайти. Нарешті відвідаю Відень!
Але Ірина миттю почервоніла від люті:
– Тобто ми з чоловіком гречку пісну їмо, а ти їдеш на відпочинок? Серйозно? І яка ти мати після цього, скажи?!
– Але я тобі й так допомогла…
– Цього недостатньо! Тобі що, гроші за рідну донечку важливіші? Мишко та Паша про це знають?
Вона ще довго кричала, навіть порвала буклет та показово викинула мій паспорт у смітник. Голосно грюкнула дверима та поїхала геть.
Ввечері до мене зателефонував син Мишко:
-Це правда? Ти їдеш на відпочинок?
– Так…
– Де твоя совість? Взагалі за дітей рідних забула?!
А Павлик відправив скупе смс “Ти дурна егоїстка. Не хочу тебе бачити”.
Зараз ніхто з дітей до мене не телефонує, у гості не приїжджають. Навіть з іменинами не привітали.
Але я не розумію, чому вони образилися на мене? Хіба я мало їм допомагала? Не думала, що мої діти перетворяться на таких егоїстів.
А що б ви зробили на місці жінки? Варто поїхати на відпочинок?
Фото з відкритих джерел
