Хоча ми з сестрою рідні люди, батьків вже давно не стало. Але не можу сказати, що у нас були чудові стосунки. Галина на 5 років старша за мене, зараз їй 50. Вона одружилася давно, відтоді наш зв’язок обірвався. Хіба телефонувала до мене на свята, вітала з днем народження, але гості не приїздила та не запрошувала сама.
Я після 11 класу вирішила поступати до Івано-франківська, а Галина тоді залишилася у Ямниці. Батьки мені оплачували гуртожиток, пересилали продукти з городу, давали кишенькові витрати. Але я намагалася заробити якусь копійчину та бути самостійною. А ось Галина сиділа у низ на шиї. Сестра вміла шити, тому в селі до неї інколи ходили сусіди. Хоча вона заробляла значно менше за мене. Навіть коли вона вийшла заміж, то все одно залишилася в батьківській хаті. Тоді їх жило там 6 людей – батьки, Галя, її чоловік та діти.
Коли батьків не стало у 2015 році, то Галя першим ділом до мене зателефонувала та поставила перед фактом – хатину вона не віддає. Мовляв, вона всі ці роки за старенькими доглядала, розбудовувала хату, тримала господарку. Ну а я така безсоромна, рідко приїздила та ні копійки не дала. Хоча мій чоловік допоміг їй зробити ремонт, бо сам працює будівельником. І Галя забула, що це я возила батьків до Франківська на обстеження, оплачувала їм ліки. Добре, що погодилася заплатити за похорон половину суми.
Але ось правду кажуть – гроші міняють людей. Ми з чоловіком декілька років їздили у Польщу на заробітки. То фасували рибу на заводі, то працювали на зборі сезонних овочів. За 3 роки заробили пристойну суму, собі купили машину. Не з салону, не новесеньку іномарку, а викупили в сусіда “Кіа”. Моя старша донька якраз закінчила університет з червоним дипломом та ми з чоловіком вирішили зробити для неї подарунок – купили власну квартиру-студію у новобудові. Допомогли зробити ремонт, купили меблі. Поки вона ще молода, ми їй допоможемо стати на ноги.
Десь минулого року, перед Різдвом до мене зателефонувала сестра. Я думала, що вона привітає зі святами, у гості запросить, бо давно не бачилися. А вона одразу питає “А ти можеш дати мені в борг декілька тисяч доларів?”. Чесно кажучи, від такого у мене аж зник дар мови. Я лагідно відмовила, адже тоді у нас дійсно не було такої суми. А Галя дуже на мене образилася, назвала жадібною та не телефонувала дуже довго. Ще й родичам встигла поскаржитися, яка я погана сестра!
Вам буде цікаво прочитати:
- Моя подруга вийшла заміж за турка. Розповідаю про її “щасливий” шлюб
- Я без попередження приїхала з Німеччини до Чернігова. Звісно, чоловік був здивований, коли побачив мене та дітей. Але я помітила, що він щось приховує
- Моя подруга оригінально та цікаво помстилася за зраду. Однак, я не розуміла одного – а навіщо з дітками так чинити? Вони ж не винні!
І ось тиждень тому, може більше, то було на Покрови, Галя знову до мене зателефонувала. І знову почала скаржитися на життя
– Ти уявляєш, Петро захворів! А він у нашій родині гроші заробляє, я по господарстві пораюся. Він має проблеми зі спиною та не може возити продукти на базар! А в мене борги, діти малі, ти курс долара бачила? Нам ще платити кредит за навчання старшого сина!
– Якщо хочеш, мій чоловік може раз у тиждень до вас приїздити і забирати продукти, а я піду на базарі продаватиму.
– Ні, нам треба гроші! То ліки дорогі, з Німеччини треба везти. Коштують майже 5 тисяч євро. Позичиш?
Я тоді удала, що не можу ніяк говорити та кинула слухавку. Більше сестрі не телефонувала та сама не відповідала на її дзвінки.
Ви можете подумати, що я дуже черства та погана людина. Але насправді мені дуже образливо, що Галя згадує про мене тільки тоді, коли їй потрібні гроші. Я молодша у родині та самотужки всього досягла. Їй 50 років, а вона не може ні про себе, ні про дітей побудуватися. Мало того, що хату просто так отримала, то тепер ще від мене грошей вимагає. Нехай навчиться вже нарешті вміти заробляти та витрачати гроші з розумом!
Жінка правильно вчинила? А що б Ви зробили на її місці?
