– Господи, мамо, то ж просто дірка! – сказав син байдуже. Однак, для мене це був знак, що у його родині все погано

Я знала, що перший рік для подружньої пари дуже складний. Ну я ж сама колись заміж виходила, тому чудово розумію, про що говорю. Бувають якісь сварки через побут, звички, люди “притираються” один до одного. Не кожному під силу пройти такий складний етап. Тому не дивно, що деякі пари після весілля одразу розлучаються. 

І от я дуже переживала за свого сина Артема. Постійно його повчала, що жінку треба шанувати, цінувати, кудись в люди виводити, кафе, робити гарні подарунки. Бо ми, як ті квіти, потім будемо розцвітати. 

Христина мені дуже сподобалася, така красива, привітна. Дуже вихована, має гарні манери. Ще й в гості на перше знайомство принесла тортик, який сама готувала. Вони познайомилися разом на роботі, працювали в одній компанії. До речі, що Артем, що Христина правильно розставили пріоритети – спочатку кар’єра, а потім вже родина. Так назбирали на власну квартиру, мають по машині, високі зарплати. 

Артемові було вже 30, коли він зробив Христині пропозицію. Я гадала, що у них все буде добре, бо дорослі люди, мають дах над головою. 

Але знаєте, зараз я взагалі думаю, що синові не дуже пощастило з Христиною.

Буквально позавчора Артем приїхав до мене в гості після роботи. Мовляв, і так йому по дорозі, заїде на чай. А я не могла просто чаю зробити. Швиденько посмажила свіжі відбивні, картопельку запекла, ще й салат з крабових паличок встигла приготувати. 

От заходить син додому, роззувається, вішає курточку у шафу. І я бачу, що шкарпетки вже геть облізли, на вказівному пальці дірка видніється! 

– Сину, а що це в тебе?

– А то так, дірка. Треба вже викинути.

– Сину, а хіба твоя жінка не слідкує за одягом? Ну бо шкарпетки – то така мала річ у гардеробі. 

– Мамо, Христина не займається хатніми справами. Вона з дитиною сидить. А Попелюшку з неї я робити не хочу. 

Я не раз помічала, що невістка любить “похалявити” та прикривається дитиною. От, наприклад, штори вона після прання не прасує, білизну так само. У шафі одяг просто запханий, а не розкладений по поличках. Светри валяються разом з джинсами, ліфчики також не на місці. Ну мені було б стидно при гостях ту шафу відчиняти! 

– Навіщо мені прасувати постіль? Вона і так помнеться. Та сорочку також не бачу сенсу гладити, бо Олег потім все одно її помне, – каже Христина. 

І я б їй вірила, якби не одне але. Вона за дитиною майже не дивиться, весь час або робить собі манікюр, або сидить у телефоні, або журнали читає. Інколи до них приходить нянька та дивиться за сином, грається, гуляє. А Христя за той нічогісінько не робить. Ну могла хоча б їсти приготувати чи поприбирати.

А вона все носом крутить. Вже дійшло до того, що син після роботи купує готові страви у Сільпо. Хоча зварити гречку та посмажити м’ясо – то декілька хвилин роботи і багато зусиль не треба.

Тільки Христя постійно мені дорікає, що вона Артемові не нянька:

– Йому вже 30 років. Я не збираюся дивитися за його шкарпетками. Вибачте, але я не просила у вас поради.

Вже навіть Артем зі мною говорив, бо Христя нажалілася. 

– Мамо, ну чому ти їй дорікаєш? У Христі мала дитина, їй важко. 

– Важко в телефоні сидіти? 

– Мамо, моя жінка – то не хатня робітниця. І в мене є гроші, аби купити готові салати в Сільпо.

Я взагалі не розумію, де син таку моду взяв? Я його виховувала нормальним чоловіком. А тут таке відчуття. що Христя йому на шию сіла та командує. Господи, тільки б вона не була такою завжди. Я щиро сподіваюся, що колись Христя кине той телефон та приготує Артемові на вечерю домашні страви. Інакше він таку “фіфу” прожене геть

Хто не правий у цій ситуації? Чому?