У 22 я вже мала власну квартиру. Простору, велику, у хорошому районі та з чудовим ремонтом. Ну хтось на таку мрію може роками економити та колекціонувати кредити. А я отримала такий хороший подаруночок від колишнього чоловіка Антона.
Він мав мережу ресторанів у нашому місті. Я вийшла за нього, коли мені тільки-но стукнуло 18. Ще молода, як то кажуть – “зелена”, нічого не тямила. Ми розійшлися мирно, без скандалів чи сварок. Характери просто у нас різні та іскра кохання швидко потухла. Антон міг ледь не щодня купувати собі нові квартири, тому без проблем переписав це житло на мене. За це я йому дуже вдячна – не кожен чоловік здатен на такий крок.
Але мої батьки трішки дивно відреагували на таку новину. Мама дорікала, що я втратила вигідного чоловіка і потім не знайду такого, як Антон. А тато взагалі намовляв всім казати, що ця квартира від бабусі. Ну щоб зайві язики пліток про мене не розпускали. І він мав рацію. Я знала, яка у нас “чудова” родина, на кожному застіллі тільки дай шанс когось брудом полити. Так що я не хотіла отримати клеймо “шахрайка”, “утриманка” і так далі. Вигадала байку, що це спадок від бабусі по маминій лінії.
Рік тому я познайомилася з Сергієм на дні народженні спільної подруги. Весь вечір говорили, він мені стільки кумедних історій розповідав. Здається, що тоді між нами пробігла іскра. Ну але на цьому наше спілкування не обмежилося. Сергій зустрічав мене після роботи, кликав гуляти на вихідні за місто чи в кіно, міг потайки прислати букет квітів чи пухнастого ведмедика. Потім романтичні побачення, дорогі подарунки, ніжні поцілунки та обійми. Словом, ми почали зустрічатися.
Я без вагань запропонувала йому переїхати до себе на квартиру. Ну ми ж дорослі люди, чому тягнути? Спершу все було добре, хлопець оплачував самостійно всі комунальні послуги, купував продукти та якщо треба – ще мені давав гроші на власні витрати. Але потім чомусь почав заглядати на інші квартири.
– Дивися, який класний район. До твого офісу недалеко, ще й поряд є розважальний центр та супермаркет. І пробок зранку не буде, – часто казав під час прогулянок.
Вам буде цікаво прочитати:
- Моя подруга вийшла заміж за турка. Розповідаю про її “щасливий” шлюб
- Я без попередження приїхала з Німеччини до Чернігова. Звісно, чоловік був здивований, коли побачив мене та дітей. Але я помітила, що він щось приховує
- Моя подруга оригінально та цікаво помстилася за зраду. Однак, я не розуміла одного – а навіщо з дітками так чинити? Вони ж не винні!
Мене почали насторожувати такі “зауваження”. Тому вирішила запитати його на пряму, без жодних натяків:
– Що ти хочеш від мене та квартири?
– Все-таки, у нас з тобою серйозні стосунки, я думаю про спільне майбутнє. Але хочу, щоб ми переїхали у інший район та купили краще житло. Бо так виглядає, ніби я у тебе на утриманні живу. Або ще гірше – твоєї покійної бабусі, бо це їй колись належало..
Тоді я подумала, що це чудовий шанс зізнатися про свій секретик:
– Ну ти ж знаєш, що я була одружена 3 роки? Словом, це квартира мого колишнього чоловіка. Він переписав її на мене. Але я не хотіла, щоб за спиною розпускали про мене плітки, тому вигадала таку байку.
Сергій миттю почервонів, немов рак.
– Тобто ти хочеш сказати, що я весь цей час вкладав кошти квартиру твого колишнього? І тебе навіть не мучила совість? Збожеволіти можна!
Слово за слово, ми тоді дуже посварилися. І жоден аргумент на хлопця не діяв. Він як та папуга, повторяв тільки одну фразу “я живу у квартирі твого колишнього”. А потім зібрав всі свої речі та поїхав геть. Здається, що дорослий чоловік, такий цирк влаштовує. Навіть мій номер телефону заблокував.
Минуло три дні мовчанки. А того вечора хтось постукав у двері. На порозі стояв Сергій:
– Або ти продаєш цю квартиру і ми купуємо спільне житло або розходимося.
– Ну тоді папа, решта речей я тобі кур’єром вишлю, – спокійно відповіла та зачинила перед його носом двері.
На мене не діють такі дешеві маніпуляції. Зібрала одяг Сергія, навіть зубну щітку не забула спакувати.
Знаєте, я не дозволю, що хтось колись ставив такий ультиматум. У мене є своє минуле, у Сергія також були дівчата. І чому я повинна зараз продавати це житло? Тільки через те, що він так сказав? Ага, дякую, не треба. Якщо такий принциповий – нехай шукає іншу жінку. Сам буде по вуха у іпотеці та боргах, а я далі житиму щасливо та безтурботно. Спасибі, Антоне, за такий чудовий подарунок!
А як б ви вчинили на місці дівчини? Що для вас важливіше у цій ситуації – кохання чи квадратні метри?
