Ще з першої зустрічі у мене зі свекрухою не склалися відносини. Просто пані Галина – владна жінка, хоче, щоб всі бігали біля неї та виконували її забаганки. Звісно, що я не стала танцювати під її сопілку, також маю норовливий характер.
А ще я всім говорю правду в обличчя. А навіщо лицемірити? Ти паче, родина зі сторони мого чоловіка Миколи дратує. Річ у тому, що інші невістки – Маша і Оля, завжди намагаються догодити пані Галині, бігають за нею, немов прислуга. Часом на це аж смішно дивитися. Здається, що між дівчатами триває запекла боротьба за титул “найкраща невістка”. Я не претендую на таке звання, дякую.
Ось декілька місяців тому у свекрухи були іменини та вона запросила всіх у гості. Я до останнього не хотіла їхати, але Микола вмовив мене.
– Знаєте, діти, я ж вас не просто так закликала. Ось нещодавно дивлюся на квартиру – а тут вже такі старі меблі, ржава сантехніка, підлога скрипить, з даху протікає. Словом, треба робити ремонт. Ви не хвилюйтеся, я вже майстрів знайшла, обрала дизайн. Треба тільки, щоб ви по 30 тисяч кожен скинувся. І це буде для мене чудовим подарунком на іменини, – посміхається пані Галина.
О це так гостинність, я після такої заяви аж водою попирхнулася. Мені не важко допомогти з самим ремонтом, але зараз для нас 30 тисяч – це дуже великі гроші, адже у родині працює тільки Микола, я на 8 місці вагітності. А одяг та іграшки для малюків зараз дуже дорогі. Пані Галина ще жодного разу до нас не прийшла з подарунками для майбутнього онука, добре, що мої батьки закордону присилають нам гроші та речі.
Вам буде цікаво прочитати:
- Моя подруга вийшла заміж за турка. Розповідаю про її “щасливий” шлюб
- Я без попередження приїхала з Німеччини до Чернігова. Звісно, чоловік був здивований, коли побачив мене та дітей. Але я помітила, що він щось приховує
- Моя подруга оригінально та цікаво помстилася за зраду. Однак, я не розуміла одного – а навіщо з дітками так чинити? Вони ж не винні!
– Пані Галино, вибачте, але для нас це дуже захмарна сума, ми не можемо дозволити ось так розкидатися грішми. Тим паче я зараз вагітна, нам треба до появи дитини готуватися.
Помітила, як невістки почали про щось перешіптуватися, а свекруха косо глянула на мене:
– Послухай, я ж гроші прошу не у тебе особисто, а у свого сина. Хіба я на старості років не заслужила на звичайний ремонт? Ти можеш собі хоч десять дітей народити, я тобі не забороняю.
Тут вже Маша з Олею почали єхидно хихотіти. І я не витримала:
– А мені байдуже, у кого ви просите. Ваш син – це мій чоловік, і в нього скоро буде дитина. Ми краще купимо малюкові іграшки та одяг, ніж потратимося на ваш ремонт. Тому повторюю ще раз – ми не будемо давати гроші. І не треба вигадувати нові причини, набрид ваш цирк. Вам треба – то ви підіть та візьміть кредит у банку чи позичте у своїх друзів.
– І яка ти жадібна дівчина, тобі не соромно відмовляти старенькій жінці? – намагалася присоромити мене Маша, але я швидко даю відсіч таким нахабам.
– А ти рота закрий. Якщо така багато – то сама все оплачуй, а я ні копійки не дам.
Тоді я встала з-за столу та пішла геть. Єдина людина, яка мене підтримала у цій ситуації – чоловік Микола. А пані Галина того ж вечора розповіла всім родичам, яка я погана невістка.
А потім взагалі відмовилася приходити на виписку та невісткам також заборонила. Зараз синочку вже 3 місяці, але ніхто з родини чоловіка досі його не бачив. Всі відмовляються приходити в гості. А пані Галина взагалі сказала, що тепер Микола для неї чужа людина. А все через те, що ми відмовилися дати їй 30 тисяч гривень.
Найбільше у цій ситуації мені шкода Миколу. Ось як вийшло – рідній матері важливіші гроші, а не онук та син.
А що б ви зробили у такій ситуації? Варто все-таки віддати таку велику суму грошей свекрусі?
