Місяць тому я народила первістка, син Марко. Дуже гарне та милозвучне ім’я, назвали на честь мого покійного дідуся. Тільки от свекруха всіма силами намагається йти нам на перекір.
Отож, коли я дізналася про стать дитини – одразу сказала, що буде Марко. Не Маркіян, а Марко. Але Олену Павлівну це не задовольняло:
– Що за ім’я? Чому не Андрій? От мого батька так звали. Чи то ти тільки дітей на честь своєї родини називаєш?
– Просто гарне ім’я, личить синові.
– Тоді пообіцяй, що донку назвеш Оленою, якщо син – то Андрій, – ставила умови свекруха, хоча я ще від перших пологів не відійшла.
Пані Олена знала, що мене дратує, коли калькують імена. Мене звати Маргарита, але всі кличуть Марго. Тільки свекруха постійно “Рита” і “Рита”, що дуже ратує. Навіть всі родичі зі сторони перейняли цю звичку. От і з онуком там само “Маркіян” і “Маркіян”. Хоча він Марко!
Вам буде цікаво прочитати:
- Моя подруга вийшла заміж за турка. Розповідаю про її “щасливий” шлюб
- Я без попередження приїхала з Німеччини до Чернігова. Звісно, чоловік був здивований, коли побачив мене та дітей. Але я помітила, що він щось приховує
- Моя подруга оригінально та цікаво помстилася за зраду. Однак, я не розуміла одного – а навіщо з дітками так чинити? Вони ж не винні!
Хрещення ми планували у Соборі Святого Юра. По-перше, ми туди часто ходимо, по-друге, змогли домовитися зі священником. Тільки пані Олена носом крутила:
– То поганий храм! Краще їдьте на Левандівку, я там знаю одного священника, він все зробить!
Нам до Собору йти 5 хвилин, адже ми живемо неподалік. А тут треба машиною пертися по заторах, ще й мої батьки добре Львова не знають. І ми ще давним-давно планували саме там хрестити дитину.
Навіть до хрещених батьків у пані Олени були претензії. Я обрала за куму свою двоюрідну сестричку Ангеліну, а чоловік покликав друга дитинства Петра, він живе через квартал від нас.
– А чого ви таких молодих взяли? Та вони взагалі Бога не шанують, не будуть так дитиною опікуватися. Треба було старших брати!
Знаєте, тоді я дуже роздратувалася і натякнула свекрусі, що їй тут особливо ніхто не радий. Тому після хрещення малюка вона поїхала не з нами у кафе, а додому. Мій чоловік сам особисто викликав їй таксі.
От якби вона дійсно радила щось добре – я б тільки дослухалася до її думки. А дорікати ім’ям, кумами чи навіть церквою – ну це просто цирк, інакше не скажу. Мені не соромно, що я прогнала бабусю мого Марка зі свята. Але коли ти йдеш на таку подію, то треба поводитися в першу чергу виховано, а не показувати всім свою невдоволену пику. Інакше не скажу.
Мої батьки ні на крок не відходили від онука, подарували гроші (долари) та ще золотий хрестик. А свекруха тільки дала 500 гривень і все. Каже, що більше нема. Однак я ж знаю, що вона здає в оренду квартиру на Сихові і отримує точно не 500 гривень. А мої батьки вже на пенсії та живуть у селі.
І знаєте, я краще буду дійсно прислуховуватися до батьків щодо виховання свого сина. Ні, не тому, що це мої батьки. Просто зауваження свекрухи – то дитячий садочок. Пораду треба давати тоді, коли у тебе її попросила. А не пхати свого “експертного” носа у всі справи.
Пані Олена сама винна, що у мене така про неї думка. Те, що вона доросла жінка та мати мого чоловіка нічого не означає. Я не зобов’язана до неї дослухатися. І раджу всім молодим невісткам так само робити. Не пускайте свекруху на голову, бо ще винними потім вийдете!
Дівчина вчинила правильно?
