Олег давно підозрював, що Артем – не його рідний син. Ще й мати його наставляла проти жінки. Тому він вирішив потайки зробити тест на батьківство

Леся закінчила прибирати на кухні. Чоловік якраз повечеряв, в один рот виїв всю каструлю борщу та пів буханки хліба. А ще від ранку не помита тарілка з-під яєшні, чашки брудні. Олег навіть не витер крихти хліба зі столу, одразу пішов дивитися футбольний матч по телевізору. А Леся так втомилася на зміні, ледь на ногах трималася. 

– Олеже, я вчора перебирала гардероб. У Артема нема зимової курточки, треба поїхати на базар та щось купити. 

– Угу.

– Олег, я до тебе говорю, ти можеш відірватися? У дитини нема зимової куртки, надворі холодно. Хочеш, аби Артем знову захворів?

– Завтра.

– Що завтра?

– Завтра скажу, чи буду купувати йому куртку, чи ні.

– Ти скажеш? Щось має змінитися?

– Угу. Теж мені, мати року. Народила сина, а забезпечити та виховати не можеш. 

Леся вже не вперше чула такі докори від чоловіка. Звісно, це справа рук її свекрухи, пані Галини. Вона ще під пологовим будинком бурмотіла, що Артем нагуляний, не її рідний онук: 

– Таке кволе, слабеньке, блідий. Ну не знаю, у нас такого ніколи в роді не було.

Леся старалася не брати слова свекруха до серця. Хоча у Артема був слабкий імунітет. У садку стабільно раз на два місяці сильно хворів та тиждень сидів вдома. Леся часто відпрошувалася з роботи, аби посидіти з малюком. А скільки грошей вони витратили на ліки, лікарів.. Толку нема! 

Пані Галина 5 років тому вирішила з якогось дива продати свою хату в селі. Хоча Леся знала, що старші люди роблять навпаки – переїжджають з міста до села, аби там спокійно старість перебути. Тільки не свекруха. Вона просто поставила молодят перед фактом, що хоче жити з ними в одному місті та купила однокімнатну квартиру в сусідньому районі. 

Хоча Леся сподівалася, що такий переїзд зблизить пані Галину та Артема. Адже це її рідний онук, ну хіба її серце не прийме дитинку?

Тільки свекруха постійно телефонувала до Олега та просила приїхати. То їй треба речі перенести, то на базар поїхати, то ще якісь клопоти з’явилися. Для онука ніколи ні шоколадки, ні іграшки не купувала в подарунок. Прийде з порожніми руками, обійме і на тому все, любов закінчилася. 

Лесі було дуже боляче. Тільки батьки підтримували її “доню, може, вона ще полюбить онука”. Але потім Леся вже не зважала на свекруху. Адже у її сина є ще бабуся та дідусь, які його дуже люблять та чекають у гості. 

Тоді Артем мав йти в перший клас. Було літо, якраз мав три місяці на підготовку. Леся вирішила попросити свекруху з онуком позайматися, адже вона колишня вчителька на пенсії.

– Я чужих діток на репетиторство не беру, – різко відповіла свекруха.

– Тобто чужих? Це ж ваш онук.

– Ну не знаю, чи вірити тобі на слово. 

– Ще скажіть тест на батьківство зробити.

– А ти зроби, якщо совість чиста!

Того ранку Олег кудись зібрався та пішов. Леся знала, що чоловік потайки хотів зробити ДНК тест на батьківство. Тому шустріше почала збирати всі речі та викликала таксі.

– Мамо, а ми куди? 

– До бабусі та дідуся. 

– А тато?

– А тато з нами не їде. Ти збирайся, у нас скоро потяг має бути. 

Леся зняла свою каблучку та залишила на столі. Заблокувала номер Олега та свекрухи, аби вони її не тривожили. Батьки давно казали їй розлучатися, та Леся все вірила, що Олег зміниться. 

“Ага, такого, як він хіба могила виправить” – думала жінка у таксі. 

Батьки їх добре прийняли. Леся знайшла гарну роботу, де зарплата була втричі вищою. Мама сиділа з Артемом вдома, поки вона працювала.

Олег та пані Галина дарма думали, що Артемко не рідний. Адже результати показали 100 відсотків правди! Однак, Леся вже не хотіла їх слухати. Подала на розлучення, квартиру поділили навпіл. Олег не вигадав нічого кращого, як переїхати до мами на однокімнатну квартиру. 

Двічі був одружений, але жоден шлюб не протримався й року. Адже хто витерпить таку свекруху, як пані Галина? Вона ж постійно наставляла свого сина проти інших жінок:

– Та ніхто тебе не полюбить так, як рідна матуся!

Минуло вже 15 років. Олег не знайшов собі нормальну роботу, почав випивати. Пані Галина все бідкалася, що син у прірву через тих злощасних жінок скотився. 

А в Лесі все дуже добре. Купила нову квартиру, машину. Артем навчається в університеті на державному місці.

Леся знайшла гарного чоловіка, Олексія. І народила другу дитинку – синочок Павлик. Вітчим тепло прийняв Артема. Вони щасливі разом. 

Глибоко в душі жінка вдячна свекрусі за те, що вона так повпливала на Олега. Адже тоді Леся б не знайшла справжнє щастя…