Коханка думала, що все йде за її планом, бо не врахувала, що такі жінки, як я, їй не під силу

Рік тому я помітила дивну поведінку у мого чоловіка Мишка. От я та людина, яка чує брехню за кілометр. Ну і сама не вмію брехати. 

Так от, по-перше, він почав часто затримуватися на роботі. Ну, здається, що я просто вигадала якусь проблему? Але ні. 

– Я сьогодні затримаюся на роботі.

– Чому?

– Ой, тут конференція. Ну, тобто, треба звіт доробити. А ще там інші справи. Ну я буду пізно, папа!

Ну була у його голосі якась частка невпевненості та сумніву. 

Далі Мишко ховав від мене телефон. Якщо раніше я могла без дозволу взяти і комусь зателефонувати, то зараз на цього айфоні стояв пароль.

– Скажи свій пароль.

– Тобі навіщо?

– Ну треба зателефонувати, у мене гроші на рахунку закінчилися.

– Краще я тобі поповню…

Здавалося, немов у телефоні він приховує щось таке потаємне, про що я не повинна дізнатися. Тому раз дочекалася, поки він засне (його і танком не розбудиш) та приклала палець, щоб розблокувати екран. 

Заходжу у повідомлення – а там переписка з якоюсь Катею. Смайлики сердечок, поцілунків, зізнання у коханні і така дурня. Тут вже і повна дурепа здогадається, що у Міші була коханка. Чи як її називав чоловік “сонечко”, “зайченятко”, “лапуся”, “кошеня”…Фу, гидота. 

Вирішила знайти Катю у Фейсбуці. Та чоловік її навіть не приховав з друзів. І уявляєте, яким був мій подив, коли я побачила її фото…з чоловіком. Не Мишком. Вона була заміжня. Ба, більше, виховувала діток, вони ще до школи ходили. Фото з відпочинку, першого вересня, дні народження. Ось це так “Санта-Барбара”. 

Тому не стала себе стримувати та написала чоловікові Каті. Вирішила одразу сказати всю правду, бо мала скріни з переписки:

“Вітаю. Я Маша, дружина Мишка. Здається, ви нічого про це не знаєте, але ваша жінка крутить роман з моїм чоловіком”. Звісно для підтвердження моїх слів надіслала фото. 

Через годину отримала повідомлення:

“Вітаю. Дяку що відкрили очі на таку правду. Я давно підозрював, що Катя когось має на стороні.”

Не знаю, чому, але я запропонувала зустрітися. І Петро погодився. 

Вже наступного дня я чекала його у парку. Почувалася справжнім агентом, який обмінюється важливою інформацією. 

– Знаєте, у нас зараз проблеми у стосунках. Живемо на орендованій квартирі, тіснимося. Катя почала дорікати, що я поганий чоловік, не можу її забезпечити, – жалівся Петя. 

Тоді у моїй голові склався пазлик – я бачила, як Катя питала Мишка за житло, але так завуальовано, щоб він не здогадався.

– Ваша жінка думає, що ця квартира належить моєму чоловікові. 

– А хіба не так? 

– Пропоную вам одну авантюру.

Неділя, обід. Я витягла Мишка на прогулянку в кафе. А за сусіднім столиком сиділа…Катя та Петро. Ми заздалегідь з ним домовилися про місце зустрічі.

Ви б бачили вираз обличчя Каті та Мишка, коли ми сіли за один столик. 

– Вітаю, пані та панове. Без зайвих урочистостей, прошу ознайомитися з паперами – і кидаю теку на стіл.

– Що це означає? Чому ти мене привела у кафе? 

– Постривай. Якщо ти не хочеш читати, опишу ситуацію коротко – ця квартира належить мені. Хіба забув, що її купили мої батьки? І я повноцінна власниця!

Так, Мишко не знав про це. Як і Катя. Тоді, у парку, одразу розкусила її хитрий план – виперти мене з квартири та переїхати до Мишка. Але селяві! 

Я з Петром вийшла геть з кафе. Звісно того ж вечора сумка з одягом чоловіка стояла у коридорі. Нас швидко розлучили.

А з Петром я досі підтримую спілкування. Вірю, що він знайде гідну жінку, яка кохатиме його просто так, а не за гроші! 

Жінка вчинила правильно? 

Фото з відкритих джерел