Коли Остап отримав запрошення на весілля сестри, то дуже розлютився. Навіть розірвав конверт!

Родичі Остапа мене не дуже сильно любили. Вони ж бажали йому гідну кандидатку. Аби своя квартира була, машина, батьки хороші. А тут я приїхала з села, жила у гуртожитку та батьки пенсіонери. Вже почали думати, що я така меркантильна дівка, через гроші хочу з ним бути.

На щастя, у Остапа була своя голова на плечах та він вибрав мене. Я рідко бачилася з його родичами, хіба на якісь великі церковні свята. І те, ми заїхали на годинку, посиділи за столом та поїхали геть. Ну що б ви розуміли, наскільки мене не любили. Мама Остапа, Валентина Павлівна, могла “забути” поставити на мене тарілку. Навмисне готувала страви з великою кількістю спецій, що я аж чхати починала. Навіть кота випускала у кімнату, хоча у мене алергія на його шерсть. 

І ось минулого літа молодша сестра Остапа, Ангеліна, повідомила радісну новину. 

– Я виходжу заміж! Ура, ура, ура! – аж стрибала від радощів дівчина. 

Щоб ви розуміли, її обранець також з села, приїжджий хлопець. Тільки от за Ангеліну її батьки щиро раділи та почали разом готуватися до свята. Звісно, вони за все платили до останньої копійки. 

Я знала, що Ангеліну вони люблять більше за життя. І це точно буде свято на широку ногу. Мене, звісно, ніхто не кликав допомагати. Тільки Остапа смикали, аби він відвіз маму та сестру у ресторан чи на зустріч з організаторами та декораторами. 

Остап мені показував, що Ангеліна вибрала 2 сукні, одну на вінчання, іншу – вже на вечір. І торт буде з 4 слої, такий з квітами та золотою фольгою. 

– Мама всіх збирається кликати. Навіть якусь тітку з Канади, яку вона років 10 точно не бачила. А ще дядько Борис з Португалії має приїхати. Я його востаннє бачив, коли у перший клас йшов! 

Ресторан обрали за містом, дуже дорогий. Там одразу є готель, величезний комплекс, тераса. Пані Валентина навіть з сусідкою домовилася, що та з Італії їй передасть багато вина, фруктів, хамон декілька кілограмів, ікри, солодощів. 

Загалом, Остап нарахував, що гостей буде понад сотню. І це тільки родичі, яких вони колись бачили. Молоді там майже не було, бо в Ангеліни подруг нема. Вона ледь-ледь собі дружок знайшла. 

І от минулого літа ми отримали запрошення у поштовій скрині. Такий гарний конвертик, зі стрічкою та гравіюванням. Остап відкриває, читає… А потім вмить все порвав, погнув та викинув на підлогу. 

– Коханий, що таке? 

– Нічого, я не піду на то весілля! 

Остап почав телефонувати до мами та сваритися, вийшов у іншу кімнату. А я підняла запрошення, склала до купки папірець. І там було тільки ім’я Остапа. 

Я підслухала розмову Остапа та мами. Виявилося, що пані Валентина та Ангеліна вирішили мене не запрошувати, бо мало знайомі зі мною.! Ну ви уявляєте?! Хоча ми з Остапом вже 3 роки зустрічаємо, і майже 2 живемо! Тобто якусь стару бабу з Канади вони могли запросити, а про мене не згадали? 

– Я нікуди не піду! – крикнув Остап та кинув слухавку геть.

Я намагалася з ним поговорити, все вияснити. Але тоді він сказав, що навіть поріг не переступить без мене. 

– А сестра сказала, що вже пізно замовляти у ресторані, бо місця пораховані. Ну якщо так – то я не буду нікуди йти!

І він дотримався свого слова. Тоді пані Валерія та Ангеліна на мене образилися. Бо вони гадають що то я навмисне хлопця намовила проти родини. Ще ці плітки понесли по всій родині. І тепер мене взагалі ніхто не хоче бачити. Деякі його тітоньки та дядечка мене з друзів у фейсбуці видалили. 

Остап намагався іншим пояснити, що моєї вини там нема. Але хто його буде слухати? Тому він взагалі тепер з батьками не спілкується. Але всі пальцем на мене тикають і називають “розлучниця”. Ніби це я сама себе не запросила на весілля. Божевільня веселка, інакше не скажу. 

Але як мені хоча б налагодити спілкування з такими горе-родичами? Адже я не чужа людина Остапові, ми також готуємося до весілля. І серйозно налаштовані, що хочемо створити родину. 

Тільки от Остап живе, як сирота, при живих батьках та сестрі.