Коли я просила свекруху переїхати до нас, то й гадки не мала, чим мені це обернеться, зате кілька днів тому я підслухала її розмову із сином

З Данилом, своїм чоловіком, я провела у шлюбі понад 20 років. Весь цей час я робила все можливе, щоб сподобатися своїй свекрусі і налагодити з нею контакт. Не хотіла, щоб моє життя було схоже на ті типові історії про невісток та свекрух. Я присягаюся, що робила для цього все можливе. 

До певного моменту ми зі свекрами жили у різних містах. Мали змогу бачитися лише на великі свята. Але навіть у такі скупі миті спільних зустрічей я ставилася до батьків свого чоловіка з повагою. Так, як би хотіла, щоб відносилися до мене. Та й характер у мене поблажливий, спокійний і зовсім неконфліктний.

Але кілька років тому трапилося нещастя. Загинув мій свекор. Я розуміла, що свекрусі самій зараз буде дуже важко. Досі її забезпечував чоловік та й опора якась була. А зараз на старості літ що їй самій робити?  Тож я запропонувала їй переїхати до нас. Ми б її і забезпечували, і доглядали за нею – жила б, як у бога за пазухою.

У нас був великий заміський будинок, тож місця точно вистачило б усім.

Але не минуло й місяця, як я кардинально змінила думку про свекруху й пожаліла про свою надмірну щедрість.

Останнім часом я почала помічати, що мій чоловік більше не звертає на мене уваги, не дослухається до моїх порад, не радиться зі мною і взагалі весь вільний час присвячує матері.  Він так змінився… У мене навіть сумнівів не було, що це на нього так вплинула свекруха. 

Тепер Данило критикував мене через кожну дрібницю, нагадував, що я рідко йому готую і взагалі господиня з мене ніяка. А потім ще й гроші на речі першої потреби припинив давати. Нічого подібного до переїзду його матері не було. 

Я думала, що з часом це мине, але ставало тільки гірше.

І ось одного вечора я випадково почула розмову свекрухи та свого чоловіка. 

Нарешті я зрозуміла, що відбулося. Весь цей час свекруха тільки те й робила, що шукала в мені мінуси, та ще й стільки їх знайшла. Я й гадки не мала, наскільки поганою можу бути. І на роботу я не ходжу, і готую не смачно, і поваги ніякої до інших не маю!  Жаль, що дізналася про все це я так пізно. 

Тепер у цьому домі була нова господиня. Мене відтіснила свекруха, хоча причин я й досі не розумію.

Тепер вона і сімейним бюджетом заправляла, і по продукти їздила, і їсти готувала, і встигала мені говорити, що це все моя робота, але робить її вона! Я справді спочатку хотіла щось змінити. Втім, матір Данила влаштовувало те, що я займала таку позицію. Стиль її поведінки перейняв і мій чоловік. Тож я зрозуміла, що жити в тій сім’ї я більше не зможу.

Я подала на розлучення.

Зараз живу у міській квартирі, яку сама собі й орендую. Думаю тільки про те, що, якби я не запропонувала свекрусі переїхати до нас тоді, то нічого цього не трапилося б. Слід було не вірити у казки про мир між свекрухою та невісткою, а чинити як усі – тримати родичів на відстані від свого особистого життя.  Ну, на помилках вчаться. 

Ось так після 20 років щасливого шлюбу, мама чоловіка зруйнувала його за кілька місяців.

Можливо, героїні слід було трохи почекати? Чи вона вчинила правильно?