Ліда готувала чоловікові та сину вечерю. Аж раптом на кухню увірвалася Антоніна Петрівна та почала страшенно лаятися. Такою розлюченою її ще ніхто не бачив ні з сусідів, ні з родини

Цього літа ми з чоловіком вирішили зробити ремонт у нашій квартирі. Треба оновити меблі, змінити інтер’єр. Навіть дитяча кімната просила переклеїти шпалери – нашому синові вже не 3 рочки, аби він дивився на різних звіряток на стіні. А я така людина, що краще все зробити за один раз, а не вибірково змінювати кухню чи ванну. 

Однак, це ж літо – спека, день довший, сонечко постійно. У Назарка було багато друзів, які залишилися у місті на літо. Тому я вирішила сина поки не віддавати своїй мамі в село на канікули. Але боялася, що дитина дихатиме пилюкою, спатиме серед голих стін. Ще не дай Боже захворіє чи отримає алергію. То ж ми переїхали в інший район, до свекрухи. Пані Антоніна мешкає на Левандівці. Далеченько, але, на щастя, у нас була машина. 

Не скажу, що у мене хороші стосунки зі свекрухою. Мене дещо турбують її звички у побуті. Наприклад, вона купує дешеві макарони, гречку та інші крупи. Хоча досі працює на роботі та має хорошу зарплату. Рушнички для рук у ванній вже такі бідні та нещасні, всім виглядом показують “викиньте нас!”. Я їй колись подарувала гарний набір кухонних та ванних рушників, заплатила чималу суму. А вона їх поставила у шафу і ще жодного разу не користувалася. На них вже дірочки від молі з’явилися. 

Пані Антоніна ну дуже економна людина. Вона все-все-все купує на акції. Одяг виключно у секондах. Хоча я їй пропонувала піти на шопінг, я ж за все платитиму.

– Я не така марнотратка, як ти! – дорікала свекруха. 

Коли вона побачила, скільки у мене доглядової косметики – то почала бурмотіти, що всі гроші спускаю на вітер. У мене проблеми з обличчям, я ходжу до косметолога та дбаю про своє здоров’я. Врешті-решт, яка жінка не хоче бути красивою та молодою? А пані Антоніна вмивається звичайним милом для рук. Каже, що не бачить сенсу купувати креми, бо і так себе любить. 

Ми з чоловіком спеціально взяли відпустку на місяць, аби самотужки зробити ремонт, а вже потім викликати бригаду. Тому були дні, коли я з Павлом прокидалися раненько та їхала на квартиру. А потім приїздили десь о 9 вечора, такі втомлені та голодні. Раз вирішила замовити доставку піци, аби щось перекусити на ніч.

– Піца? Ти серйозно? Це ось такими помиями ти мого сина годуєш? Я у твоєму віці завжди все сама готувала, мені було байдуже, що дуже втомлена чи хочу спати! – вичитувала мене свекруха при кур’єрові. Так було ніяково та соромно. 

Навіть вмовляння Павла на неї не діяли. До онука пані Антоніна також мала багато претензій:

– Як це так? Дитина не хоче ні книгу читати, ні приклади розв’язувати! 

– Але ж літо, канікули. Нехай трішки відпочине від школи. Все-таки, друзі кличуть гуляти. Ну не буде він з ранку до ночі у таку чудову погоду сидіти над книгами. 

Тоді я знову вийшла виною, аже не вмію правильно виховувати сина. Але хіба я така погана мати, що даю дитині насолоджуватися канікулами, а не муштрую книгами? 

Помалу починала божеволіти. На щастя, наприкінці липня ми вже зробили ванну та нашу спальню, тому ми могли переїхати назад на квартиру. Вже байдуже на ту пилюку та звуки дрельки. Я не могла жити під одним дахом зі свекрухою. Тіснилися троє на нашому ліжку. Але я раділа, що тепер ми вдома, а не у свекрухи “у гостях”. 

Знаєте, я ніколи не зможу зрозуміти таких жінок, які постійно дорікають молодим невісткам. І найбільше боюся перетворитися на копію пані Антоніни, бо у мене є син. Правда, він у 6 клас перейшов.

Скажіть, будь ласка, любі жіночки-свекрухи – чому ви так недолюблюєте нас? От що ми вам зробили поганого? Те, що ми забрали вашого сина з сім’ї, хоча ви думали, що він все життя триматиметься вашої спідниці? Ну сміх та й годі. 

Я до її квартири не йшла зі своїми правилами, не качала там права та не командувала. Мені здається, що пані Антоніна просто тіла якомога швидше мене витурити з дому. 

А як Ви б пояснили таку поведінку свекрухи?