Мама 5 років була в Іспанії. Але потім вирішила приїхати та на зло зруйнувала мою родину!

Моя мама поїхала в Іспанію на заробітки десь 5 років тому. Бо її зарплата медсестри у школі – то смішні копійки. А якраз її кума, пані Василина, збиралася їхати в містечко Севілья та пропонувала мамі за компанію. Мовляв, там живуть багаті сеньйори та шукають собі доглядальниць, платять дуже багато. І моя мама без жодних вагань поїхала. Це при тому, що вона навіть мови не знала, але все одно погодилася. 

Тому я залишилася у Львові сама. Ви не подумайте, мені не було важко. Я ж тоді навчалася на 1 курсі університету, мала ще підробіток, жила на батьківській квартирі. Загалом, все влаштовувало, бо мама не контролювала мене, я могла гуляти до ночі, їсти все, чого душа забажає та не слухати від неї нотації. 

Два роки тому я вийшла заміж за свого одногрупника Павла. Хороший хлопець, ввічливий, приємний, розумний. Ми не влаштовували гучне весілля, тільки розписалися. І Павло переїхав жити до мене на квартиру. А через рік у нас з’явилася донечка Іруся. 

Мама всі ці роки відсилала мені гроші на будівництво хатинки. Бо вона на старості років не хотіла жити у тісній квартирі, слухати весь той шум машин, дихати забрудненим повітрям. І я також мріяла про свій великий будинок на 2 поверхи, з тераскою, садок та квітники, якась альтанка для посиденьок з друзями. Я наймала бригаду, їздила з рієлтором та дивилася на вільні ділянки, купувала будматеріали. Та потім донька почала забирати весь мій час. Тому документи та інші обов’язки щодо будівництва перейшли до Павла. 

І все у нас було чудово. Будинок швидко будували, грошей з головою вистачало на нові меблі, на бетон, навіть на будівництво гаража для Павла. Однак, місяць тому мама вирішила спонтанно повернутися до Львова. Без попередження приїхала на квартиру, ми якраз всі були вдома. Але по її виразу обличчя зрозуміла, що буде біда

– Ану вийди, мені треба зі своїм зятьком поговорити, – кривилася мама. 

Майже годину вони про щось так емоційно говорили, мама кричала українською в перемішку з іспанською. А потім зібрала всі речі Павла та виставила його геть з квартири:

– Ти не маєш ніякого права ні на квартиру, ні на будинок. Аби я тебе більше тут не бачила! 

Виявилося, що вона дізналася (або їй хтось навмисне промовився), що новий будинок оформлений на Павла. Я його сама про це попросила, бо, по-перше, не хотіла бігати з малою дитиною по всіх тих інстанціях. По-друге, мама на пенсії, я в декреті, а тільки Павло працює. Ну і мені якось було спокійніше, коли цю відповідальність брав на себе чоловік. 

– Поки будинок  записаний на твою маму, то я почуватимусь чужим. Ще витурить мене з хати геть! – раніше казав Павло, ніби мав якусь чуйку.

Але поки Павло нічого не встиг зробити з переоформленням. Мама зараз ходить з нотаріусом та все переписує на себе. Змінила замок у квартирі та у будинку, готує якісь папери. Навіть мені, рідній доньці не довіряє, та не дає гроші. Ну, хіба онучці на суміші чи памперси. 

Мені здається, що мама ніби на зло нас хотіла розлучити. Я інколи зустрічаюся з Павлом, бо донечка буде сумує. І кажу, що треба негайно шукати нам якусь квартиру, аби ми тільки утрьох жили.

– Та де я такі гроші візьму? Я не мільйонер! – дорікав Павло. 

Ми ж планували всі разом дружньо жити у буднику, а квартиру здавати в оренду. А коли Ірусьці виповниться 18 – то віддати їй те житло, аби вона сама своє гніздечко. Приїзд мами все зруйнував. Невже вона не розуміє, що таким вчинком розбила мою родину? 

Я б пішла від неї геть, чесно. Але не маю фінансової можливості орендувати квартиру, бо зараз ціни підскочили втричі. Та і з декрету я не скоро вийду. 

Єдине, чого я не розумію – навіщо мама так вчинила? Чому вигнала мого чоловіка геть? Навіть зі мною не порадилася, одразу виставила Павла за поріг… 

Які Ваші здогадки? Чому теща так нахабно вчинила?