Мама сказала, що ми їдемо на море. Однак, вивела мене з таксі та залишила біля знайомого будинку

Мені було 5 чи 6 років, коли батьки розлучилися. Як і дізналася потім, все було через зраду мами. Татко зібрав всі свої речі та сказав, що буде приїжджати до мене у гості. Але я хотіла, щоб він залишився.

– Повір, сонце, так буде набагато краще, – сказав тихо та поцілував мене у щоку. 

До мами почали приходити різні чоловіки та вони разом на кухні пили щось таке прозоре, але дуже гірке. Я раз вирішила пробувати – так язик скрутило та мало різкий запах, хоча нагадувало звичайну водичку. А ще дядьки часто залишалися на ночівлю, палили, брали у мами гроші. 

Одного вечора вона зібрала у пакет мій одяг.

– Мамо, а ми куди? 

– На море їдемо. Ти ж хотіла, правда?

Почала аж від щастя стрибати 

– Але треба взяти все необхідне. Ні, конструктор залишаєш тут. І альбом також. Добре, зайчика можеш взяти з собою!

Потім ми спустилися на вулицю, надворі було дуже пізно, у деяких будинках не світилося світло. Мама викликала таксі, посадила мене на заднє сидіння та ми поїхали. Друзі розповідали, що вони на море летіли літаком дуже довго. А я машиною доїду! Ось це так швидкість. Всі у школі заздритимуть, навіть старшокласники.

Ми вийшли біля приватного будинку з великою огорожею.

– Ти почекай, я дещо забула купити. 

Я кивнула головою. Мама натисла на кнопку дзвінка, заскочила у таксі та поїхала геть. А я стояла на вулиці та обіймала свою іграшку. 

– Ніка, це ти? Лишенько, невже замерзла, заходи! – сказала бабусі Тома. 

Я любила свою бабусю. Вона часто приносила мені іграшки та солодощі. І, до речі, саме вона подарувала мені цього зайчика.

– Мама сказала, що ми їдемо на море, але вона забула дещо та скоро повернеться. А ти також поїдеш з нами на відпочинок? 

Бабуся тільки похитала головою та видихнула. Я дуже втомилася, тому пішла спати. Рано прокидаюся та чую знайомий голос.

– Ти покинула її, як непотріб. Тобі не соромно? Так, це моя дитина, але ти її рідна мати! 

Це був татко. Він стояв на кухні та говорив по телефону. Тоді я зрозуміла, що ми не їдемо на море. І, здається, тепер житиму з бабусею. 

Я не хочу розписувати, яким у мене було дитинство і так далі. Скажу одне – мама більше не з’явилася у моєму житті. А бабуся з татком дали мені тільки все найкраще. Нові іграшки, одяг, школа, садочок, університет. 

Зараз мені 25. Вже маю своїх дітей та коханого чоловіка. Тато часто приїжджає до мене у гості з Марго – його жінка. Я тепло прийняла її у родину. Бачу, як татусеві з нею дуже добре, він немов помолодшав на 10 років. Ще й Марго буде добре ставиться до моїх дітей. Вони вже почали її мимоволі називати “ба”.

Бабусі Томи не стало рік тому. Вона заповіла мені у спадок свою двокімнатну квартиру, у якій ми зараз проживаємо з чоловіком. 

Одного дня я гуляла на майданчику з дітками. Сиджу на лавці, малюки граються у піску. І тут до мене підсідає стара жінка, одягнена у старий одяг. Ще й несло алкоголем та сигарками.

– Ніко, це я, твоя мама, – чую тремтячий голос. 

Я обернулася. Мама дивилася мені просто в очі, які наповнювалися слізьми.

– Пам’ятаєш мене? Я тоді віддала тебе татові, бо він погрожував судом і хотів силоміць тебе забрати. А зараз у мене нема навіть даху над головою…

Мені стало гидко дивитися на неї. Жовта шкіра, вибиті зуби, синець під оком. У що вона перетворилася через алкоголь? 

– А це твої діти? Такі кумедні. Нехай підійдуть до бабусі, я хочу їх обійняти.

Але я різко піднялася з лавочки:

– Ви помиляєтеся, я не Ніка. А ще раз побачу вас на майданчику – викличу поліцію, негайно забирайтеся геть!

Мама жалісливо глянула на мене, а потім заплакала. 

– Діти, негайно додому! Охороно, ви де? 

Молодий охоронець нашого району взяв маму за руку та вивів геть. 

Ні, мені не соромно, що я так вчинила з мамою. Це їй повернулася бумерангом та ніч, коли вона вирішила здихатися мене…Не хочу її ні бачити, ні чути. Нехай зараз сама розплачується за свої гріхи. 

А ви б дали другий шанс такій матері? Чому?