Мені дуже соромно за вчинок матері. Як тепер дивитися сусідам у вічі?

Суботній ранок у мене почався не з ароматної філіжанки кави, а скандалу з сусідом Мирославом:

– Ольго, ви коли мені тисячу гривень повернете? Вже набридло чекати, це ж мої гроші!

Спершу я подумала, що це просто дурний сон. Навіть вщипнула себе за руку. 

– Про які гроші? 

– Твоя мама ще два тижні тому приходила. Така бідна, нещасна, просила у борг та сказала, що ти обов’язково віддаси.

Мені стало ніяково перед сусідом. Дістала з сумочки 500 гривень.

– Решту віддам завтра, завтра зарплата.

– Дивися, бо я у поліцію заяву напишу!

Я не розуміла, що відбувається. Вирішила зателефонувати до мами.

– Мені на ліки потрібні!

– Мамо, чому ж ти не сказала? У мене подруга провізором працює у аптеці, я б тобі купила та передала.

– А я не для себе. Мурчик захворів.

Я закотила очі. Мама рік тому знайшла старого, облисілого кота на смітнику. Взяла до дому, він їй всі кутки та диван обшарпав, а ще залишив жовті плями на килимі. 

– Я зранку насипала йому корму, а він не хоче їсти. У гаманці було 300 гривень, то я пішла до сусіда й позичила у нього тисячу.

Моя мама живе у сусідньому під’їзді, але рідко приходить у гості. Діти частіше бачать свекрів у селі, ніж мою маму.

– Викликала таксі та поїхала у приватну клініку. Лікар зробив огляд та сказав, що все гаразд, треба тільки випити вітамінки. 

– Мамо, але через 2 зупинки є звичайна. Постояла б у черзі, нічого не сталося! 

– Це ж мій Мурчик! Хіба тобі шкода?!

Я кинула слухавку. Не знаю чому, але почала так плакати, що чоловік прокинувся. 

Здається, що мамі звичайний кіт важливіший за родину. От заходжу до неї додому – а там стільки іграшок, ремінців, мисочок, елітного корму та навіть велика хатинка для кота. А рідним онукам на день народження вона шоколадки подарувала, бо грошей не було. 

Для звичайного кота їй нічого не шкода. От нещодавно замовила йому з Аліекспресу стільки одягу. Одягу для кота, ви це собі уявляєте? Якісь маленькі пластикові окуляри, кофтинку, чобітки. 

Зараз у нас є деякі проблеми з фінансами. Машина зламалася, треба робити огляд та міняти деякі деталі, діткам на весну купити курточки, Петрик на день народження хоче новий телефон. Про свої захцянки я мовчу. А мама так нахабно вішає на мене всі борги. Вона там збожеволіла чи що? 

Словом, я віддала панові Мирославу гроші. Але сказала мамі, що тепер її фінансові проблеми мене не хвилюють.

– Хіба так можна стареньку мати напризволяще кидати! То така дяка за роки турботи та любові? – почала мені дорікати. А я просто розвернулася та пішла геть. 

А що б ви зробили на місці доньки?