Мій чоловік 10 років тому проміняв мене на молоду коханку. Я вже сподівалася, що його ніколи не зустріну! Але того злощасного вечора у двері постукали

Я гадала, що з Олегом зустріну старість, що ми разом проживемо довго та щасливо. Але казка обірвалася 10 років тому.

Я спершу думала, що у нас просто криза. Ми часто сварилися через дрібниці, навіть за чашку кави у раковині могли полаятися та не розмовляти 3 дні. Спали окремо, він ставив розкладушку на кухні й там спав. Міг затриматися на роботі до пізна, приїздив після 12 години. Але зароблених грошей я так і не бачила. Постійно він казав, що багато витрачає на бензин, оплату комунальних послуг. Але ми багато світла не палили, все економили. 

Замість нових чобітків на зиму, я купувала ще одну пару теплих шкарпеток, аби ноги не промокали. Дітям було за свято купити шоколадку чи кіндер-сюрприз. Ми навіть не їздили ніколи в Одесу на море, а тільки до моїх батьків у село. Одягалися не в нових бутиках, а на базарі чи секонд-хенді. 

Раз я вирішила серйозно поговорити з чоловіком щодо грошей, натякнути, що треба міняти роботу. Але Олег вирішив сам змінити тему розмови:

– Я тебе вже не кохаю. От просто подивися, в кого ти перетворилася? раніше була такою гарною, красиво одягалася. А зараз носиш ті штани-шаровари, на бабу стару схожа! 

Як виявилося, у Олега на роботі була коханка. От чому він так постійно “запізнювався” додому та навіть їздив у суботу на офіс. На щастя, він вчинив розумно – залишив мені квартиру, сам переїхав геть. Правда, машину собі забрав.

Мені тоді здавалося, що це просто кінець світу, що я якась неповноцінна жінка. Я не ходила на роботу, навіть на вулицю чи магазин за продуктами. Приїхала моя мама з села та допомагала доглядати ха дітками та квартирою. А потім якось один день встала і не плакала. Просто пішла в душ, помилася та поїхала на роботу, ніби нічого й не було. 

Думала, що сама я не впораюся, адже треба виховувати двох пацанів! Але тоді моєму старшому синові було 15 років. Він немов все зрозумів та сам раз прийшов, приніс тисячу гривень:

– Сину це звідки? 

– Я допоміг сусідові тоді з ремонтом, він заплатив. Купи якісь продукти або ж заплати комунальні послуги.

Я тоді так заплакала та обійняла свого Сергія. Він став моєю опорою, ще й молодшого братика Володю оберігав. Сергійко зумів вступити на державну форму у коледжі комп’ютерних наук. Після навчання забирав Володика зі школи, робив з ним домашнє завдання. А ще вони часто тішили мене різними приємними сюрпризами – то зроблять мені яєшню на вечерю, поставлять у вазу квіти, які зібрали біля будинку, поприбирають в квартирі. 

Зараз Сергієві вже 25, Володі 20. Хлопці вже живуть від мене окремо зі своїми дівчатами, але часто приїжджають у гості. У нас є традиція – я печу тортик спартак чи наполеон до чаю. Тої суботи Сергієві не виходило приїхати, а Володя мав справи у гаражі з машиною. І тут до мене у двері хтось постукав. Я думала, що то діти зробили мені сюрприз, біжу, відчиняю двері, навіть у вічко не дивлюся. А там на порозі стояв Олег:

– Привіт, вступиш? 

Я показала рукою на кухню. він сів, довго мовчав, а потім заплакав

– Вибач, я був таким дурнем! Будь ласка, дай мені другий шанс!

Я звернула увагу, що у нього така жовта шкіра обличчя, очі бляклі, руки трусяться, зуби де-не-де повипадали.

– У мене проблеми з печінкою. Кажуть, що залишилося не довго, хіба операція допоможе. І я вирішив прийти до тебе, ти ж мені не відмовиш? Так, я знаю, що зробив дурницю, але зараз щиро прошу дати  другий шанс!

Я попросила його піти геть. І сказала що подумаю. Однак, єдине, чого я хочу – аби Олег ніколи в життя не з’являвся більше у цій квартирі. Так його доля покарала, то нехай відповідає за гріхи сповна.