Мій чоловік – колишній свекор. І не соромно про це розповідати

Перед тим, як давати клеймо розлучниці та “гулящої” жінки, вислухайте мою історію. Повірте, це допоможе вам зрозуміти мою ситуацію.

З Мироном я прожила 10 років у шлюбі. Не можу сказати, що була найщасливішою жінкою на світі. Спершу чоловік дійсно показував свою любов, турбувався про мене. Але вже через декілька місяців я дізналася – хто такий справжній Мирон. Чоловік часто затримувався після роботи та приходив тільки на ранок. Від нього несло перегаром та цигарками, витрачав свою зарплату на розваги та гулянки. І на звичайні продукти чи комунальні послуги я зичила гроші у сусідів. Якщо ж намагалася перечити – підіймав руку. Одного разу поставив такий синець, що я тональний крем у декілька шарів наносила. І всім казала, що в темряві не побачила стілець та впала. Соромно зізнатися, що у тебе такий чоловік. Боялася його…

Я зверталася за допомогою до свекрухи, пані Олени. Але жінку хвилювало своє особисте щастя.

– Як там кажуть “б’є – значіть любить! “, – і кидала слухавку.

Річ у тому, що навіть Мирон не знав, хто його рідний тато. Пані Олена міняла чоловіків, як ті шкарпетки. І цього разу вона закохалася у Ярослава, який був на 15 років молодшим за неї. Симпатичний, красивий, мужній, має власний бізнес. Він, до речі, єдиний адекватний з тої скаженої родини. 

Ярослав часто допомагав мені грішми. Він знав, що я не можу зараз вийти на роботу через малюка, тому часто привозив мені продукти. А ще віддав всім друзям та знайомим борги замість мене. Потім допоміг ще сина влаштувати у приватний садочок та ліцей. Але один його вчинок я ніколи не забуду – саме він знайшов адвоката і допоміг з розлученням.

– Повір, не гоже такого горе-чоловіка терпіти. За гроші ти не хвилюйся, то мій друг, він за “спасибі” працює. І по закону, частина майна тобі з сином належить. Тому ти у виграші, – підбадьорював свекор. 

Навіть після розлучення Ярослав приїздив до нас у гості з тортиком та подарунками для Іванка. Якби не він, то від мене не залишилося й мокрого місця. 

Відтоді минуло ще 5 років. Останні новини з життя пані Олени та Мирона я дізналася від спільних друзів. Колишнього вигнали з роботи, він почав викрадали з квартири золото та срібло. А свекруха всіляко захищала його перед Ярославом. Чоловік спершу намагався допомогти пасинку, записав його на курси реабілітації у спеціальний центр. Але Мирон не протримався й тижня. Тому чоловік не витримав такої горе-родини та написав заяву на розлучення. 

Тоді був останній день травня, я забирала сина зі школи. Він мені захоплено розповідав про свої плани на літні канікули, як раптом біля брами до нас під’їхала знайома автівка. З салону вийшов Ярослав. У руках він тримав великий букет ромашок та іграшкову машинку. 

– Привіт, запрошую вас на прогулянку!

– Ура, дядько Ярослав приїхав! Поїдемо у кафе, там такі смачні тістечка. 

Чесно кажучи, мене насторожив такий візит. Але у сина аж очі загорілися, коли побачив чоловіка. Не хотіла псувати настрій та сіла у автівку. 

Поки син грався на дитячому майданчику, я розговорилася з Ярославом.

– Знаєш, а ти мені завжди подобалася. Така мила, ніжна, привітна, тендітна. Не міг раніше зізнатися, адже боявся осуду знайомих. Та і що вони про нас скажуть? Але тепер мені байдуже. Словом, я тебе кохаю. І хочу, щоб ти стала моєю дружною. А твого малого я вже люблю, як рідного сина, – тихо промовив чоловік. 

Тепер я його дружина. Так, між нами є різниця у віці, але це не головне. Я відчуваю себе по-справжньому коханою та щасливою, коли поруч є він… До речі, незабаром у нас народиться донечка. 

Звісно, що до нас доходили чутки від пані Олени. Вона мене звинувачувала у тому, що я зруйнувала її родину. Але хіба це дійсно так було? На неї та Матвія я зла не тримаю, Бог їм суддя. 

А Ви б наважилися на такий крок? Вважаєте, що дівчина заслужила на другий шанс бути щасливою?