Моя донька не поспішала знайомити зі свахою. І коли я все-таки напросилася в гості – то хотіла тікати за край світу!

Тиждень тому я поїхала до Чернівців, знайомитися зі своєю свахою. Моя донечка Христинка 2 роки зустрічалася з Олегом, зараз планують весілля. Вони разом познайомилися на роботі, працювали в одному офісі.

Я одразу знайшла спільну мову з хлопцем. Він дуже ввічливий, приємний у спілкуванні та досить розумний. Знаю, що Олег місцевий, але чомусь винаймає квартиру. Це мене трішки збивало з пантелику. Адже хіба може рідний син жити окремо від матері? Ну моя Христя переїхала з Івано-Франківська до Чернівців на навчання, там залишилася потім жити, бо місто сподобалося. 

Я купила свасі солодощі та великий вазон з орхідеєю. Красива квітка, нехай їй око тішитиме та буде нагадувати про нашу зустріч. 

– Мамо, тільки пані Лілія дещо специфічна людина. Ти не зважай на її деякі слова. І не починай тему за медицину, будь ласка. Скажи, що ти працюєш у лікарні та одразу змінюй діалог, – каже Христина в машині. 

Такі слова доньки мене дуже насторожили. Я ще не зайшла до свахи у квартиру, а тут такі попередження. Однак, я не дарма хвилювалася. 

Як тільки я зайшла до квартири – хотіла аж плакати від смороду. Все просто тхнуло перепаленим жиром та спеціями. А ще котом, якого рік точно не мили. І його сечею. 

– Ой, а я тут вам курочку смажила, пригощайтеся. Вам чаю чи кави? – каже пані Лілія. 

Я людина не гидлива, але доторкатися до курки не могла. Адже вона була вся в олії, де-не-де пересмажена. Мені печінка за таке потім влаштує свято в туалеті, чесно. Чашки були у плямах, видно, що їх хіба полощуть під водою та все. 

Вирішила піти у ванну, аби помити руки. Рушники старі та діряві, жахливо тхнуть. У кутках вже цвіль з’явилася та штукатурка обвалилася зі стін. Я не розумію, як у такій ванні можна митися? Замість нормального мила – шматок господарського, який я ледь намилила. Ну я таке мило використовую тільки коли треба якусь пляму замочити, а не руки мити. 

– Знаєте, я взагалі стараюся уникати тої побутової хімії. Ви читали, як вона шкодить нашому здоров’ю та викликає смертельні хвороби? А ще моя бабуся казала, що господарське мило – то натуральний продукт, без того ГМО. Ви ж працюєте лікарем, мали б знати! – каже сваха.

– Так, але зараз ми не стоїмо на місті, є великий прогрес у лікуванні різних хвороб.

– Ой, та, я такі казочки також читала в інтернеті. Ще скажіть, що щеплення від тої зарази робили? Мені Олег казав піти в поліклініку, а я ні ногою туди. То просто викачування грошей з таких людей, як ми з вами. 

(Я так зрозуміла, це сваха говорила про вакцинацію, яку проводили ще минулої осені. Я, як лікар, можу вас запевнити, що це цілком безпечна процедура. Хвіст та копита у вас точно не виростуть). 

Вишенькою на торті став.. кіт. Він стрибнув мені на ноги і я дуже почала кашляти. Хоча у мене нема алергії, але від його шерсті та запаху я не могла спокійно дихати. Весь у ковтунах, очі з жовтими плямками. Ну видно, що про тварину не дбають. Мені аж шкода того кота стало. 

– А то не кіт, а подушка! Він зі мною так гарно спить,  муркоче! – тішиться сваха.

У мене аж сироти досі бігають від цих слів. А раптом кіт має блохи та переносить їх на ліжко? Така безвідповідальність відверто дивувала. На щастя, ми мали їхати вже геть, бо була 10 година вечора, мали до комендантської повернутися на квартиру Олега та Христі вчасно.

– Бачиш, мамо, чому я тебе так попереджала. І чому Олег живе на орендованій квартирі. Пані Ліля не хоче нікого слухати та каже, що ми дурні поради даємо. Навіть образилася на мене, що я не хочу переїжджати на її квартиру, – каже мені донечка в машині. 

Я одного не можу зрозуміти – це у свахи якийсь маразм почався? От у мене у квартирі чисто, я знаю, що коли прийдуть гості – треба створити затишну атмосферу. 

Не пишіть тут мені гнівні коментарі про те, що у свахи може не бути грошей!

Повірте, якщо бодай декілька місяців попрацювати та відкласти гроші, то можна зробити мінімальний ремонт. І купити нові рушнички або ж миючий засіб – то не так дорого. Врешті-решт, квартира – це обличчя господині. І я дуже сумніваюся, що пані Лілю можна так назвати. 

А Ви погоджуєтеся з такими словами нашої читачки?