Моя мама на старості років геть втратила здоровий глузд – взяла ту блохасту тварину та спить з нею!

Суботній ранок у мене почався зі скандалу з сусідкою, пані Марією:

– Любо, я все розумію, але твоя мама винна мені 500 гривень. Казала, що ти мені їх віддаси ще 3 тижні тому. 

Спершу я подумала, що сусідка щось переплутала. Або ж мені просто це наснилося. Однак, було трохи ніяково та соромно за маму, тому дістала з гаманця 500 гривень та віддала сусідці. Хоча сьогодні планувала на ці гроші купити якісь продукти додому. 

Одразу вирішила зателефонувати до мами. І знаєте, краще б взагалі цього не робила. Бо тільки настрій собі зіпсувала.

– А що я мала робити? Зранку прокидаюся – а він так сопе. Глянув на мене, ніби зараз на той світ піде. Я хутчіше поїхала до ветеринара! Виписав ліки, зробили уколи. Але там один препарат трохи дорогий, от я пішла до Марії, попросила гроші в борг. Тобі так важко ті 500 гривень? – дорікала моя мама слухавку. 

Три місяці тому моя мама знайшла на смітнику якогось безпритульного пса. І вирішила забрати собі. Мила у ванній, що вся шерсть літала по кімнаті. Ще й не пожаліла гроші та купила найдорожчий шампунь. Одягає його у різні светрики, як малу дитину. А мені з цього смішно. Таке враження, що моя мама на пенсії вже геть розум втратила. Ще й назвала його Дмитрик. Каже, що то її другий син. 

Знаєте, я б про це так не писала на публіку. Але з цим псом вона геть забула за своїх рідних онуків. В гості взагалі не приходить, хоча живе на сусідній вулиці, буквально через дорогу. Як я прошу донечку забрати з танців – то каже, що не може, голова та коліна болять. А через годину бачу, як вона з собакою гуляє у парку. Кидає йому паличку, цілує в носика. 

Почала витрачати на цю тварину майже всю пенсію. То йому треба новий м’ячик, повідець, іграшки. Вона навіть спеціально для нього готує м’ясо, дозволяє кидати ковбасу зі столу. Взяла гарну чашечку з набору, який я подарувала їй на Новий Рік та наливає туди воду! Я не маю нічого проти домашніх улюбленців, у дітей є папуга. Але знаєте, має бути якась адекватна межа у догляді за тваринками! 

Ну люди, то вже смішно. А ще зичити гроші у сусідів, а я маю віддавати. У нас з чоловіком троє дітей. Це ж треба купити одяг на зиму, подарунки на Миколая, новий телефон для старшого сина. А я мовчу про ціни на продукти! Тільки от мама замість того, аби онукам щось купити, все витрачає на нещасну собаку. 

Мені вже своїх дітей шкода, чесно. Бо рідній бабусі якась блохаста тварина важливіша за онуків. 

Що Ви можете порадити нашій читачці?