Я думала, що дівчаток у родині люблять більше, якось по-особливому. Тому коли у мене народився молодший брат Роман, то я не сумнівалася, що все одно залишуся мазунчиком у батьків. Але я дуже помилялася.
Замість того, аби після школи йти з однокласниками на прогулянки або спускатися з гірки (взимку, коли були кучугури снігу), я чалапала до дитячого садка та забирала Романа. Звісно, про всі його “перемоги та невдачі” вихователька розповідала чомусь мені. Могла дорікнути, що сьогодні він поводився погано, не хотів спати. А я дивилася на неї, як баран на Біблію. А що мала казати? Мені тоді було тільки 11, братові 5.
На всі прогулянки Роман плентався за мною, як хвостик. Я вже була дорослою дівчиною, мене кликали у компанію. Раз я вирішила взяти брата (бо мама пригрозила, що без Романа я сама вдома на тиждень залишуся). І тут брат вирішив наді мною пожартувати:
– А я бачив, як вона татовим станком ноги голила.
Мені тоді не було так смішно. Звісно, такий “жарт” прославив мене на всю компанію. Але далі було гірше.
Роман став маминим мазунчиком та… стукачем. Про мої двійки у щоденнику, цигарки у таємній шухляді або ж навіть нового залицяльника, який провів мене додому мама дізнавалася від Романа:
Вам буде цікаво прочитати:
- Моя подруга вийшла заміж за турка. Розповідаю про її “щасливий” шлюб
- Я без попередження приїхала з Німеччини до Чернігова. Звісно, чоловік був здивований, коли побачив мене та дітей. Але я помітила, що він щось приховує
- Моя подруга оригінально та цікаво помстилася за зраду. Однак, я не розуміла одного – а навіщо з дітками так чинити? Вони ж не винні!
– А я бачив, як той хлопець тебе обіймав біля будинку! Вночі, ви ще разом курили! Мамо!
І мама одразу кулею накидалася на мене з мільйоном запитань – хто він, де живе, скільки років, чи культурний хлопець. У таких випадках навіть шоколадка чи Кіндер не допомагав. Роман все доносив на мене мамі, як КГБ-шнік малий. Якби моя мама була Сталіном – я б давно в Сибірі жила.
Отож, після 11 класу я вирішила втекти від такого “райського” життя. Переїхала зі Львова до Івано-Франківська, там вступила на державну форму навчання. Разом з однокласницею ми орендували невелику квартиру, адже двоє були на стипендії. Я, до речі, навчалася на готельно-ресторанному бізнесі. Після 1 курсу одразу знайшла роботу в невеличкому готелі, покоївка. Це був просто залізний аргумент не повертатися додому на літні канікули.
Якраз рік тому я завершила навчання. До речі, на роботі отримала підвищення – тепер я адміністратор та паралельно ще допомагаю керівникові. Наприклад, зустрічаю гостей закордону для ділових перемовин, налагоджую співпрацю з іншими закладами, відповідаю за рекламу та репутацію нашого готелю. Інколи на зимовий сезон їздила до Буковелю. Розумієте, яка у мене зарплата зараз є. Все можу собі дозволити за роки плідної та важкої праці.
І цього вересня все-таки вирішила відвідати батьків. У них була річниця весілля. Та і мама все натякала, що ми так довго не бачимося, що вони сумують. Я, як наївна вівця, проковтнула цю наживку. Якби знала, що вона насправді затіяла – ноги б моєї не було у місті!
– Доню, ти така у нас молодчинка! Роботу гарну маєш, у готелі такому популярному працюєш, – щебече мама.
– Мамо, мені це на голову не впало. Та і багато казусів у нас було.
– А ти не знаєш, чи є для Ромчика якась там робота? Чи підробіток?
– Ну я можу запитати. Хіба офіціант чи помічник кухаря. Не більше не можу розраховувати, адже нема стажу та вік ще такий.
– Який кухар? А вищої посади нема? Адміністратор? Візьми його до себе заступником!
Тут мої очі стали такими величезними, як колеса від трактора.
– А де Роман житиме? Тільки не кажи, що в готелі.
– Звісно, що ні. У тебе! Ти ж його сестра!
Ось це так новина “казкова”, правда? Тобто я, як останній віслюк, працювала всі ці роки собі на репутацію та хорошу зарплату. А Роман хоче, щоб йому це все дали просто так. Бо я ж його сестра!
– Мамо, я на таке кумівство не погоджувалася. Чому Роман сам не може знайти собі роботу? Тим паче, йому тільки 15 виповнилося. На офіційну ставку його ніхто не візьме.
– Просто він хоче йти після 9 класу. Якраз за рік часу може ти йому роботу знайде. І він переїде до тебе, будете разом. Ви ж братик та сестра!
Роман – дорослий кабан, удвічі вищий за мене та в тричі ширший. То його мама так “залюбила”. Я відмовилася та ще й вийшла винною – як це рідному братику не допомогти.
Я сама будувала собі кар’єру Нехай і він нарешті відчує смак дорослого життя, а не крутиться біля маминої спідниці.
Можете казати, що я погана донька та сестра. Але я вважаю, що ніхто, крім мене, цьому кабанчикові стусана під п’яту точку не дасть. Нехай сам собі життя будує, а не сподівається на мене.
Ви погоджуєтеся з такими словами дівчини? Вона вчинила правильно?
