Ми з 2019 року надсилали гроші Володі на ремонт будинку. Але коли приїхали в гості – то ледь не посивіли. Виявилося, що всі ці роки він нас обманював!

Ми з чоловіком ще у 2019 році поїхали в Португалію на заробітки, місто Назаре. Воно розташоване біля океану, тому там був попит на гарну роботу через туризм. Я працювала покоївкою, а Святослав охоронцем та час від часу робив ще ремонт у квартирах.

Половину коштів ми надсилали своїй доньці Ангеліні та солодощі внукам, а решта – молодшому братові Святослава, Володимиру. І домовилися, що всі євро віддаватиме свекрусі. Вона вже літня людина, пенсія мізерна та живе у селі. Самі розумієте, що там треба було ремонт зробити, поставити нормальний котел на кухню, до ладу подвір’я привести, оновити меблі, провести нормальний інтернет. 

Чому ми гроші давали власне Володі? У нього були вже готові картки банківські. Навіщо пані Олесі карточка, якщо вона не вміє нею користуватися? А так всі гроші були в надійному місці, коли треба – поїхали в банкомат та зняли готівку. 

Володя жив у Львові, мав свою квартиру. А ми з чоловіком планували після заробітків, коли вже будемо старенькими, переїхати до свекрухи. То невелике село за містом, Родатичі. Тому ми домовилися так: з нас кошти, з Володі – ремонт. Йому квартира у Львові, нам будинок.

На Спаса ми вирішили приїхати в гості до рідних, адже востаннє бачилися на Різдво. Я купила онукам іграшки, одяг, гостинці. Ми зі Святославом ще взяти 4 тисячі євро готівкою для Володі. Може вийде щось купити та допомогти з ремонтом? 

Володя знав про наш візит, однак, чомусь так відмовляв приїхати в село: 

– Ну там ще ремонт не закінчений, чого будете пилюкою дихати? 

Але мені кортіло глянути, що там з хатою. Адже ми стільки років надсилали гроші Володі. Чому він так категорично проти? 

Отож, ми з донькою та зятем приїхали до свекрухи. І я не впізнала хату. Ні, не в тому сенсі, що вона була дуже гарна, розбудована та красива. Там не було нічогісінько! Тільки поставили новий паркан з каміння та гойдалку на вулиці. 

Зате помітили у гаражі новесеньку машину. Хочу сказати, що це дуже дорога марка, лексус. Так виблискував, фари наполіровані, ніде жодної подряпинки!

Виявилося, що всі гроші, які ми надсилали Володі пішли не на ремонт, а на купівлю машини! Тобто він тихцем обкрадав рідного брата, ви собі це можете уявити? 

Ну просто наш сусід продавав свою машину. І я вирішив купити. А чого всі гроші мають йти в хату? Я паркан поставив, гойдалку купив. А дах ми ще встигнемо перекрити. Ти ж сам розумієш, що зі своєю зарплатою я б ніколи в житті не назбирав на цю машину, – виправдовується Володя. 

Ох, як ми тоді сварилися – все село чуло. І зараз у нас триває суд. 

– Ні, я такого нахабства йому точно не пробачу! Поки я спину гнув на роботі, він вирішив купити машину. Потайки від мене. І як це називається? Крадіжка! Рідному братові брехав! – дорікає Святослав. 

І я повністю підтримую чоловіка. Наш зять допомагає з позовом, адже навчався на юриста. Свекруха нас хотіла помирити, але марно. Вона гадає, що гроші – то така дрібниця, адже ми ще встигнемо заробити. 

А Володя на всі Родатичі нас “прославив”, мовляв, ми хочемо у нього і машину, і квартиру забрати. Ось так рідні брати стали ворогами. 

Знаєте, мені дуже соромно писати про це. Однак, хочу, аби всі прочитали мою історію та зрозуміли одне – нікому в цьому житті не можна довіряти. Особливо, якщо тема стосується родичів та грошей! 

А що б Ви зробили на місці чоловіка? Який вихід бачите з такої ситуації?