Ми з дружиною любили нашу молодшу доньку трішки більше, ніж сина. Давали їй гроші, купували дорогі телефони, одяг, возили на море. Хотіли, щоб в неї було все найкраще. Але ось такої “подяки” ми від неї взагалі не очікували

Я знаю, що не ввічливо виносити на публіку свої життєві проблеми. Однак, прошу поради. 

Отож, мені вже 50 років. З жінкою живемо у Сокільниках, це за Львовом. Приватний будиночок, гараж. Я займаюся виготовленням лавок, альтанок та декору з дерева загалом. Такий досить файний бізнес, який приносить чималий дохід. 

Є старий син Дмитро, йому вже 30 років. Він дорослий, самостійний, має вже свою родину. Невістка Діана дуже приємна дівчина, та і онуки хороші, часто приїжджають до нас у гості. 

І є ще молодша донька Вікторія, їй 23. Ми з жінкою любили її трішки більше, аніж Дмитра. Ну бо вона ж молодша і ще й дівчинка. Однак, якби ми знали, що така “любов” вилізе нам боком, то нізащо в житті так не робили. 

До прикладу, Діма у після 1 курсу у 18 років влаштувався вже на роботу, поки були літні канікули. Він то на будівництві помічником був, то розвозив їжу з ресторану як кур’єр. Навіть допомагав мені виготовляти замовлення, і я йому платив гідну зарплату. 

А ось вікторія за роботу взагалі не думає. Вона досі живе з нами у будинку. Я не насідав та ми з жінкою не нав’язували їй думку, що вже треба йти та працювати! Однак, Віці вже 23, а в неї досвіду роботи – у місяць з хвостиком. То вона під час навчання в Політехніці ніяк не встигала, хоча мала час на дискотеки з одногрупниками. То у неї дуже важка тема по написанню диплома і його треба захистити. Однак, вона закінчила університет майже 2 роки тому. 

Її вистачило тільки на місяць. Дружина Олеся знайшла їй роботу, продавець-консультант у магазині косметики. То Вікторія протрималася там не довго. Все приходила після роботи та нарікала, які до неї приходили хамовиті клієнти. Зарплати з тої роботи ми, до речі, не бачили. І на що вона їх витратила – невідомо. 

Дмитрові ми перестали фінансово допомагати давно. Останній раз давали йому гроші ну хіба в борг на квартиру, але він все нам повернув до копійки. Хоча ми ж казали, що це буде молодятам такий подарунок. Зараз ми можемо хіба онукам дати гроші чи подарувати щось з одягу, іграшок чи солодощів. 

А Віка думає, що ми ходячі гаманці. От розбила вона свій телефон, бо він впав на асфальт – і все, ми їдемо у Фокстрот купувати новенький. Але зараз все дійшло до ручки. Віка заявила, що хоче вже жити окремо. І ми повинні от просто це наш перед нею обов’язок – купити квартиру.

– Ну там “Авалон” от скільки квартир має під здачу вже готові. Я хочу на Чорновола, там недалеко є Форум, то майже в центрі міста! – хамовито кричить Віка, ще й так показово склала руки. 

– Доню, ну а може ти краще орендуй собі квартиру? То вийде тобі дешевше, тільки платити власне за оренду та комунальні послуги. 

– Я не хочу жити на чужій орендованій квартирі, я вже сказала! Хіба вам так важко для мене купити квартиру? Добре, що Діма має дах над головою, а я гола-боса. Дуже класно! 

Знаєте, я, як люблячий батько, не проти допомогти дитині. Однак, ми запропонували нормальний варіант – знайти роботу, взяти в оренду квартиру і жити так окремо. Ну от купимо ми їй квартиру – то вже рахуйте вийде ого-го яка сума. А потім ремонт. Далі ще треба буде її утримувати, давати кошти на продукти, комунальні та розваги? 

Як би ми з жінкою не намагалися Віці пояснити, що зараз купувати їй квартиру – це гроші на вітер, вона постійно ображається. І все рівняє себе з Дмитром. “А ви йому купили, а мені не хочете!”. 

Навіть курс долара її не лякає. Ну то ж не її гроші, чого вона має боятися. І питаю у вас поради – як мені врозуміти Вікторію? Бо я сподіваюся, що є ще шанс, аби вона змінилася. Вірю, що вона нарешті навчиться бути самостійною та цінуватиме наші гроші!

Що Ви можете порадити нашому читачеві у такій ситуації?