Ми запросили свекруху у гості, я накрила на стіл. Однак, все закінчилося великою сваркою – пані Галина дорікала грішми, які я заробила закордоном!

З березня по червень ми були в моєї мами у Іспанії. Думаю, що нема сенсу розповідати, чому ми туди поїхали – я та дві донечки-близнятка, Саша та Женя. 

Моя мама вже років 10 точно жила та працювала закордоном. На щастя, вона допомогла влаштувати дівчаток у садочок, а мені знайшла роботу покоївки в одному готелі. Мій чоловік був в Україні, жив у свекрухи в селі. А в нашій квартирі мешкала її двоюрідна тітка з родиною, вони біженці з Харкова. 

Не можу сказати, що за ці 4 місяці я заробила багато грошей. Все-таки, я платила за комунальні послуги (бо мама мешкала на орендованій квартирі) та продукти. А ще якийсь одяг для дівчаток, просто піти на прогулянку з ними чи в кафе. 

Загалом з відкладених грошей у мене залишилися тисяча євро. І коли у червні ми поверталися додому, то я їх не міняла на гривні. Нехай буде для нас заначкою на чорний день. Ще й до того, родичі з Харкова вже повернулися додому, тому квартира була вільна.

Однак, єдина людина, яка не раділа моєму поверненню – свекруха.

– А думала, що ти поїхала на заробітки. Бо у країні така ситуація, мій син не потягне витрати на дітей, – дивувалася пані Галина.

Мені було дуже дивно та навіть неприємно таке чути. По-перше, я тікала з дітками від війни. По-друге, чоловік не втратив свою роботу. Ну і врешті-решт, наш директор тоді перевів всіх на дистанційну роботу. Тому мені був потрібен тільки ноутбук та інтернет. Тобто у нас по фінансах нічого не змінилося. 

І от при кожній нагоді свекруха мене розпитувала за Іспанію. Але не про кафе чи шопінг, туризм і такі різні речі. Її все цікавило, коли я туди маю повернутися:

– Слухай, Надійко, а чому ти до мами не їдеш? Вона тобі ще роботу не знайшла? 

– У мене тут є робота, просто я працюю дистанційно. Вдома, ось за цим столом. Навіщо мені їхати до мами? 

– Ну просто треба гроші заробляти. Ти там євро отримувала. А сама курс бачила? 

Я прекрасно розуміла, що так свекруха натякає, аби я брала манатки та чухала до Іспанії. І все казала, що то на благо нашої родини. 

Навіть чоловіка вже ця тема почала дратувати. Одного вечора, коли свекруха прийшла до нас на чай, Костик не витримав:

– Мамо, я чоловік і сам можу забезпечити родину. Чого Надя знову там буде працювати? У нас все добре!

– Ну знаєте, могли б мені ті гроші тоді віддати, я б собі ремонт зробила.

Сказати, що я очманіла з такої заяви – нічого не сказати. Виявляється, свекруха хотіла мене відправити на заробітки, аби я їй грошенят на ремонт заробила.

– Ну ви ж самі бачите, що у мене ліжко скрипить, матрац не зручний. Я на свою пенсію не зможу купити нові меблі. Могли хоча б дати 500 євро літній жінці! 

– Але тоді ви чому самі не їдете на заробітки? От моя мама старша від вас на 5 років, але далі там працює. Чому я повинна їхати? Вам це треба, не мені!

Тоді я почула, яка я “гарна та турботлива” невістка. Бо, бачте, діти сусідки їй ремонт зробили та новий телефон купили. А ми такі-сякі, погані діти, не можемо потурбуватися про неї!

Знаєте, до війни я їздила зі свекрухою на дачу у свій законний вихідний та полола грядки. На новий рік подарували їй путівку в санаторій, на Різдво ми їхали разом у Буковель. Вона має новий телефон та ноутбук. У 2020 році ми купили їй нову кухонну техніку. А їй все мало!

От знаєте, як кажуть люди – нахабство меж не має. Таким прислів’ям я б описала свекруху. Ми завжди про неї піклувалися, допомагали фінансово, а їй мало і мало! Я в шоці з такої ситуації, чесно От за все моє життя (а мені 27) я вперше бачу таку людину – і то ще й свекруха. 

І тепер ми з чоловіком – “невдячні та черстві діти”. Про це вже знає тітка з Харкова та інші родичі. Ну хіба нормальна та адекватна родина буде обливати брудом рідного сина та його жінку? 

Хто не правий у цій ситуації – свекруха чи молода невістка? Як налагодити стосунки в родині?