Знаєте, є такий кумедний вислів “родичі ,які близько живуть – то найгірші вороги”. Хтось не сприймає цей жарт серйозно. Але от я можу вам заприсягтися всім на світі, що це повна правда!
Минулого літа ми з Павлом розписалися. Вирішили не робити велике весілля, а просто запросити друзів у РАЦС і поїхати в кафе. Я навіть весільну сукню не шукала, була у вишиванці. І от в той же день моя свекруха, Наталія Володимирівна дала мені ключики з бантиком:
– То буде ваша квартира. У мене на 1 поверсі сусідка продавала однокімнатну квартиру. То я в неї викупила. Так що будемо разом жити, як велика родина!
Спершу я дуже раділа. Адже ми стільки грошей зекономили просто на купівлі квартири. Однак, якби я знала, що життя перетвориться у тортури – викинула ті проклятущі ключі геть!
Пані Наталія зголосилася нам допомогти ремонтом. Але насправді вона контролювала кожен наш крок та вибір:
“Ці шпалери не пасують!”
Вам буде цікаво прочитати:
- Моя подруга вийшла заміж за турка. Розповідаю про її “щасливий” шлюб
- Я без попередження приїхала з Німеччини до Чернігова. Звісно, чоловік був здивований, коли побачив мене та дітей. Але я помітила, що він щось приховує
- Моя подруга оригінально та цікаво помстилася за зраду. Однак, я не розуміла одного – а навіщо з дітками так чинити? Вони ж не винні!
“Ця плитка не така гарна, візьміть ось цю”
“Навіщо вам купувати новий диван, а свій з дачі привезу!”
І ось дизайн ми робили за вказівками свекрухи. На кухні у нас кахель, розписаний квіточками та фруктами (а я хотіла просто білий колір), замість великого ліжка – двоспальний диван з дачі. Стара ванна, яка залишилася ще від попередніх власників, бо, бачте, свекруха вважала, що душ – то марна трата грошей. Мені в таку квартиру було соромно гостей запрошувати на новосілля.
Ми думали, що через рік знову зробимо ремонт, але цього разу вже на свій смак. Тільки от виявилося, що пані Наталія вже мала інші плани на це житло:
– А ви тут довго збираєтеся жити?
– Так ми тільки ремонт закінчили. Про дітей ще не думаємо, нам на двох місця вистачає.
– Та я от подумала – а може ви б до мене переїхали? Три кімнати, всім буде добре.
– А ця квартира?
– Я її буду в оренду здавати.
Знаєте, від такої пропозиції я чаєм подавилася.
– Ну так, я вже людина літня, до пенсії не так далеко. Я от думаю, що цю квартиру можна здавати в оренду, а ви переїжджайте до мене!
Виявилося, що свекруха за наші гроші зробила у квартирі ремонт. І за документами вона дійсно власницею! Ось чому вона так не поспішала на нас її переписати.
Ми тоді дуже посварилися. Однак, жити вже в тій квартирі ми не хотіли. Через тиждень знайшли нове житло та переїхали геть, а ключі віддали свекрусі
– Якщо тобі, мамо, гроші дорожчі за рідного сина – то можеш до мене навіть не дзвонити! – сказав Юрко на прощання.
І вже з літа ми живемо окремо, в іншому районі. Власниця квартири дуже приємна та гарна жіночка, ціна нас всіх влаштовує за оренду. Мені до роботи близько, Юра машиною добирається. Тільки він досі до мами не дзвонив. Я раз потайки сама до пані Наталії зателефонувала.
– Знаєш, я цю квартиру для себе купила взагалі. А те, що ви там ремонт зробили та хотіли жити – ну, звиняйте, не мої проблеми!
– Але ж ви мені ці ключі віддали.
– Я такого не пам’ятаю. Ви вже дорослі люди, самі збирайте гроші на власну квартиру!
Ось так нахабна поведінка свекрухи взагалі зіпсувала стосунки між нашими родинами. Юра взагалі не збирається з нею миритися. І я його чудово розумію. Добре, що моя мама адекватна дінка і позичила нам гроші на перший внесок на будівництво власної квартири. Тільки от знаю, що пані Наталю я точно на новосілля не покличу.
