Невістка Аня немов хотіла роз’єднати мене та сина. І здається, що знайшла вагому причину для конфлікту – моя 3-кімнатна квартира!

Рік тому мій молодший син одружився. Назар завжди тримався дому, жив зі мною десь до 24-х років. А потім зустрів Аню та переїхав до неї на квартиру. Невістці колись батьки подарували чи віддали однокімнатну квартиру, Личаківський район. Я була у гостях, квартира гарна, новий ремонт, видно, що туди вклали чималу суму грошей. 

Але мене все-таки не так часто запрошували у гості, як сватів. Ну от субота, я спекла пляцок “Спартак” і думала запросити дітей у гості. Телефоную до Назарка. 

– Мамо, а тут пані Алла та пан Роман приїхали, вони у гості зайшли. Я не можу говорити, папа, – поспіхом каже син та кидає слухавку. 

Ну трішки образливо стало, що мене обділяють увагою. І все Назар зайнятий – то сват попросив машину зремонтувати, то Аллу Василівну треба завести на базар. А я все їздила маршрутками та пішки ходила. 

Навіть коли приїхав старший син Олександр з жінкою Наталею та дітками, Назар з Анею не зайшли у гості. Хоча до того брати між собою дуже добре ладнали. 

-Та знаєш, мамо, Назар ніби з радара зник. Все як не подзвоню – зайнятий. Як не одне, то інше. Він згадав про день народження племінника тільки через 2 дні. От ніби Аня його від нас відірвати хоче.

Однак, цього тижня Назарко до мене приїхав. Я заварила чаю, зробила канапки. Помітила, що син немов мнеться чи що, ну, не може першим почати розмову.

– Назарко, у тебе щось трапилося?

– Та от приїхав до тебе, аби дещо обговорити. Ти ж знаєш, що у Ані однокімнатна квартира. Нам мало місця. Тим паче, вона вагітна.

Я аж з радості розплакалася – стану бабусею! Однак, Назарко зіпсував сюрприз:

– Ну нам дійсно буде тісно. Може ми б сюди переїхали? У тебе три кімнати, якраз на нас вистачить. Ми тут можемо ремонт зробити. 

– Гаразд, без питань. Я з малюком допомагатиму. 

– Мамо, ти не поняла? Ми б хотіли сюди переїхати, а ти – до Саші в Польщу. 

Знаєте, така “пропозиція” геть вибила мене з реальності. Я хвилину не знала, що сказати, все дивилася на сина, як баран на Біблію.

– Ми будемо ту однокімнатну здавати в оренду, а самі тут житимемо. Просто моєї зарплати на дитину точно не вистачить. А ти будеш в Саші жити. Сама скаржилася, що ти за онуками сумуєш. Може він там тобі ще роботу найде. 

Я намагалася удавати, що все добре, посміхалася, ми випили чаю. Однак, коли Назарко поїхав додому – я одразу зателефонувала Сашкові та розповіла про його план.

– Мамо, ні в якому разі не погоджуйся. Я ж казав, що та Аня ним крутить, як хоче. Зараз ти квартиру віддаси, а потім вони нирку вимагатимуть? Це ж твоя квартира! Можеш приїздити до нас, але не віддавай Назарові. Ще не знати, чи вони потім її собі не привласнять та тебе взагалі на поріг не пускатимуть.

Знаєте, у словах Сашка була крихта правди. Адже квартира має три кімнати, я ще минулої зими зробила ремонт. Загалом, має 70 квадратів. Але от я не розумі логіку Назара та Ані. От свати заможні люди. Чому самі не куплять квартиру? 

По праву, Назаркові має перейти у спадок половина моєї квартири. Однак, я ще жива та нормально дихаю, не плану йти на той світ. От мене дивує така поведінка сина, чесно. З одного боку, то ж рідна людина і я мала піти йому на поступки. Але от хіба Назар у 25 не може сам забезпечити свою родину? І заради нещасних квадратних метрів хоче мене вигнати геть? 

А ви б кого послухали – старшого сина чи молодшого?