Директор сказав, що терміново треба їхати на конференцію до іншої області. Хутчіше викликав таксі, купив квитки на потяг та поїхав. Донька знала, що у мене добре серце, тому попросилася на ночівлю до свого хлопця.
– Ми подивимося фільм, обіцяю!
– Тільки без дурниць!
А ось жінку не попередили, вона була в подруги на дні народженні. Я бігав заклопотаний, донька збирала речі. Оля думала, що я попередив маму, а я навпаки – донька напише їй повідомлення чи зателефонує.
Марічка у мене така розсіяна. Може забути щось купити у магазині, забрати решту у продавця. І того вечора вона забула вдома ключі. А хто ж їй відкриє?
Ще й водій таксі попався такий, що не знав дорогу у наш район та висадив її не на тій вулиці. І Маша пішки топала до під’їзду. Натискає у домофон.
Вам буде цікаво прочитати:
- Моя подруга вийшла заміж за турка. Розповідаю про її “щасливий” шлюб
- Я без попередження приїхала з Німеччини до Чернігова. Звісно, чоловік був здивований, коли побачив мене та дітей. Але я помітила, що він щось приховує
- Моя подруга оригінально та цікаво помстилася за зраду. Однак, я не розуміла одного – а навіщо з дітками так чинити? Вони ж не винні!
– Це хто? – відповідає сонний жіночий голос.
“Це точно не Оля” – думає Маша.
– Це я. А ви хто?
– Ніна. Що вам треба?
– Я взагалі до себе додому хочу потрапити. А що ви робите у квартирі?
– Що за нісенітниці. Я приїхала сюди до свого хлопця.
– Якого хлопця?
– Остапа! – і кинула слухавку.
Чи то від кількох коктейлів Маргарити чи то від хвилювання або ж всього разом у Маші аж ноги підкосилися. Адже поки вона мерзне на вулиці, вдома якась жінка – моя псевдо коханка.
Телефонує до мене – телефон вимкнено, до Олі – не відповідає. Декілька секунд постояла на морозі, щоб переосмислити почуте. У нас вдома молода коханка…
Тремтячою рукою знову набрала у домофон:
– Це Маша. Впустіть мене!
– Я вас не знаю.
– Покличе Олю.
– Яку Олю? У Остапа є ще одна коханка?
-Та це ви розлучниця, мого Остапа з родини забираєте!
– То Остап одружений?
– А ти не помітила фото?
– Вдома нема фото!
– Ну тоді негайно відчиняйте мені двері!
Маша кулею забігла у під’їзд, навіть не стала викликати ліфт та на тонких каблуках поцоколіта додому. Грюкає у двері – а ніхто не відчиняє. Вже зняла туфлі та почала ними гамселити.
А тут хтось поверхом нижче хтось почав також лаятися та Маша помітила, як на сходи полетіли джинси на футболки.
“Зрадник! То у тебе ще Оля є?!” – кричить знайомий голос.
“Яка Оля? Я тільки тебе кохаю!”
І тут у голові Маші ввімкнулася лампочка. Вона весь час дзвонила не в ту квартиру. Адже тиждень тому у будинок переїхала молода пара, хлопця звати так само як її чоловіка – Остап.
“Господи, що я натворила” – бідкалася Маша.
Аж тут задзвенів телефон:
– Мамо, вибач, я просто у хлопця залишилася…
– Привези мені ключі, щоб я знову лиха не наробила.
Маша знайшла у собі сили піднятися на верх та пояснити всю абсурдність ситуації молодій парі. Ніна довго не вірила, поки Маша не знайшла у телефоні фото з нашого весілля. Якраз і Оля приїхала додому.
А далі вони всі утрьох голосно реготіли.
З відрядження я привіз дружині сувенір – спеціальний брелок на магнітику, щоб вона точно ніки більше не губила ключі.
А які кумедні ситуації траплялися з вами?
