Знаєте, останнім часом я все більше думаю про розлучення зі своєю Марією.
От ми у шлюбі вже 7 років, є син Павлик. І я вже бачу, що як мама – вона дуже погана жінка. От приходжу з роботи, а син дивиться мультики по телевізору чи грає у комп’ютер.
– Ну він не якісь фільми жахів дивиться, а мультики. Нехай трохи гляне, йому то не зашкодить.
На вечерю у нас по традиції або гречка або макарони та м’ясо просто на пательні підсмажене. На більше вона не здатна – якась неповноцінна жінка, раз не знає, які ще страви можна приготувати. Ні борщу, ні дерунів чи навіть запеченої картоплі з куркою від неї не дочекаєшся.
Я працюю таксистом та хочу їсти постійно. У мене бувають нічні зміни. Однак, перекус я собі купую або у магазинах чи невеликих кафе. Ну крайній випадок – їду до своєї мами, мені не шкода витратити час та бензин, аби в неї поїсти.
Вам буде цікаво прочитати:
- Моя подруга вийшла заміж за турка. Розповідаю про її “щасливий” шлюб
- Я без попередження приїхала з Німеччини до Чернігова. Звісно, чоловік був здивований, коли побачив мене та дітей. Але я помітила, що він щось приховує
- Моя подруга оригінально та цікаво помстилася за зраду. Однак, я не розуміла одного – а навіщо з дітками так чинити? Вони ж не винні!
Марія за освітою закінчила фінансову справу, але працює майстром нарощення вій. От скажіть, будь ласка, що там такого робити? Сидиш у салоні, приймаєш клієнтів. Але от жінка постійно скаржиться – спина болить після роботи, дуже втомилася та хоче спати. А я ніби просто у машині слухаю музику та в стелю плюю. Моя робота набагато важча, аніж їй здається.
Звісно, через це у нас проблеми і в особистому житті. От у мене так враження, що я сплю не з жінкою, а просто з подушкою у формі Марії. Все вона не може, не хоче і не буде.
– Ти хоча б з сином уроки зробив, математику або ж читання, він трішки букви плутає, – дорікає жінка.
А хіба це моя провина, що він не вміє читати? То жінка десь пропустила такий виховний момент. Ще не вистачало, аби мого Павла взагалі на ослячу парту пересадили.
Але найбільше, що мене дратує – це її меркантильність. Так, моя Марія, виявляється, дуже ласа до грошей.
– Дивися, моя подруга Яна з чоловіком та дітками поїхали на вихідні у Буковель. Може, ми також поїдемо? Орендуємо будиночок або ж номер у готелі. Яна казала, що там дуже класно – є басейн, сауна..
– Слухай, а давай зразу на Багами? Чи Мальдіви? Ну чому такі дріб’язкові бажання? Ми тільки два тижні тому були в моєї мами в селі, сину там сподобалося. Він все літо був у Гамаліївці та не скаржився.
Тоді починається скандал. Марія дорікає, що я жалію гроші їй на відпочинок, що не хочу провести час з родиною. Ну а нашо мені палити бензин, витрачати гроші просто аби одну ніч переночувати в готелі? Яка з того користь?
Раз Марія не витримала та при мені зателефонувала до мами. Ну а що вона мала їй сказати? Моя мама такої ж думки про Марію, як і я. От я тоді сказав “буде борщ цілий місяць на вечерю – то буде їй Буковель”. А вона образилася, зібрала речі та з сином поїхала до своїх батьків до Бурштину.
І от я вже тиждень живу без Марії. Ніхто на мозок не капає та не дорікає. Приходжу додому – тиша, купив в магазині пляшку пива, заморожені пельмені та кайфую, чесно.
От вже починаю думати про розлучення. Нехай я краще витрачатиму гроші на магазинні продукти, аніж житиму під одним дахом з такою горе-жінкою.
Хто не правий у цій ситуації? Хто повинен змінити свої звички?