Після гибелі тещі, тестя довелося забрати до себе, а разом з ним і їхню собаку – відтоді про спокійне життя можна було забути

Мої батьки ледь не щодня повторяли, що треба обирати порядну та скоромну дівчину для створення родини, а не шукати тимчасові стосунки чи інтриги. Мені імпонувала така думка і сподівався, що може виховати свого сина також за такими принципами. Однак, дуже помилявся. 

Мій Андрій хороший, розумний хлопець. Зумів закінчити університет з червоним дипломом, зараз купив квартиру в іпотеку, працює заступником головного директора на великій фірмі. Багато дівчат навколо нього крутилося через гроші. Він достатньо заробляє, щоб дозволити собі полетіти на відпочинок чи купити дорогий телефон – вигідний кавалер. Однак, син не вважав на таких дівчат. 

Місяць тому не стало тещі, пані Орисі. Ще й тесть, пан Віталій, важко переніс таку втрату та почав хворіти. Тому я запропонував забрати старенького до нас, адже ми живемо у великій квартирі, місця достатньо та можемо про нього потурбуватися. Правда, чоловік поставив одну умову:

– Зі мною їде такою моя вівчарка Найда, я її не залишу!

Ох, стільки збитків нам наробила ця собака – погризла мої черевики, роздерла штори та зіпсувала всі вазони. Ми намагалися її дресирувати, але марно, Найда нікого не слухала. Деякі кінологи казали, що такі тварини безнадійні та краще її приспати, мовляв, це велика тварина та може когось покусати навіть. 

– Якщо ви вже від собаки хочете здихатися, то і мене на той світ відправте. Я нікому не дам ображати свою Найду! – кричав тесть. Тому ми просто змирилися та чекали, коли собака заспокоїться. Можливо, що Найда ще не звикла до нового дому, тому і робила нам такі капості

Нещодавно ми хотіли відвезти собаку на стрижку, адже пес навіть не давався на розчісування. Помітили деякі ковтуни шерсті, лапи брудні. Тоді з дружиною обійшли майже всі салони, але майстри нам відмовляли – ніхто не хоче працювати з такою агресивною собакою. На щастя, мій сусід Павло порадив звернутися до одної дівчини:

– Вона просто якась чарівниця! У мене Джек на всіх гавкав, міг мене навіть вкусити. А тут лежав на столику, хвостиком махав та ще й руки їй облизував. Ось, тримай номер, вона живе у сусідньому районі. 

Чесно кажучи, я спершу не повірив, що така маленька й тендітна дівчина зможе приручити нашу Найду. Іринка була мені по груди, здавалося, що пес може її за один раз проковтнути. 

– Дай лапу, – тихо промовила дівчина і Найда покірно виконала команду. Хоча до того навіть тестя не слухала. 

Я не міг повірити. Здавалося, що Іринка знає якусь потаємну мову з тваринами, інакше як пояснити той факт, що пес її слухав? Навіть не скавулів чи гарчав, тільки покірно виконав команди та облизував їй руки.

– Дивно, адже вона така неслухняна. Вдома стільки збитків наробила.

І так у нас зав’язалася розмова, що я розповів про тещу.

– У вашої Найди стрес. Адже її забрали з домівки, де вона народилася та виросла, не стало господині. Вона дуже хвилюється та страждає. Ви спробуйте їй допомогти в адаптації. Гуляйте частіше, говоріть хороші слова, – порадила дівчина. 

Я вирішив поїхати у село з Найдою. Собака так жалібно почала скавуліти, коли ми заїхали у знайомий двір. 

– Найдо, послухай. Тепер ти житимеш з нами. Твоя господиня у іншому, кращому світі. Ми бажаємо тобі тільки добра, зрозумій, – тихо промовив. Хтось міг би подумати, що я божевільний. А собака уважно дивилася на мене та облизала руку. 

Я купив декілька лампадок, квіти та поїхав на місце, де спочиває теща. Протер плиту від бруду, запалив свічку, помолився. Найда тихо підійшла до пам’ятника та почала жалібно скавуліти. Здається, що вона все відчувала та дуже сумує за господинею.

Відтоді я не міг її впізнати. Найда виконувала всі мої команди, не капризувала та не гавкала на нас. А ще могла приносити мені капці у зубах. 

– Тато, ти мені скажи адресу тої дівчини. Здається, що я знайшов своє кохання, – сказав Андрій, коли почув цю історію. 

– Синку, але ж ти її майже не знаєш! Подумай, навіщо вона тобі? 

– Татку, якщо така дівчина, як Іринка, змогла заспокоїти нашу Найду та допомогти їй побороти таке горе, то я точно знаю – така жінка мені потрібна.

І вже через рік ми гуляли на весіллі. Зараз Іра вагітна первістком. Найда досі живе з нами та охороняє домівку. І аж від щастя стрибає, коли молодята у гості приходять.

А ви вірите, що тварини здатні відчувати всі емоції й також переживати своє горе?