Поки батьки хлопця відпочивали на морі, я доглядала за їх будинком. Але все одно вийшла поганою господинею

Це трапилося ще рік тому. Тоді я зустрічалася з Матвієм вже пів року. Ми дорослі люди, у кожного класна робота, хороша зарплата. Однак, жили ми окремо – я приїхала зі Стрия до Львова ще 5 років тому на навчання, а Матвій був місцевим. 

Я мешкала на орендованій квартирі, хлопець часто залишався у мене ночувати. Я гадала, що це будуть перші кроки до того, щоб ми жили разом, а далі весілля, дітки – ну, ви зрозуміли, мої мрії в рожевих окулярах. 

Тоді був, здається липень, як до мене зателефонував Матвій з неочікуваною пропозицією:

– Мої батьки їдуть на два тижні на море. Тому ти можеш пожити зі мною.

Батьки Матвія були заможні люди – мама власниця салону краси, а батько директор на будівництві. Його фірма займалася проектуванням та, власне, будівництвом будинків та центрів. 

Того ж вечора, коли батьки Матвія написали “ми вже в літаку, скоро будемо злітати”, я вже розкладала свої речі в його кімнаті. Будинок дуже великий, на 2 поверхи, а ще сад, літня кухня, гараж на дві машини, сауна та басейн.

Це були найкращі 2 тижні у моєму житті. Ми разом дивилися фільми, гуляли, розважалися, їхали на річку з друзями, влаштовували вечірки. 

Однак, це ж чужий будинок, тому я завжди намагалася підтримувати чистоту. От навіть випила каву – одразу помила чашку. Не брала чужий посуд з серванта, щодня провітрювала кімнати, вмикала робота-пилососа. Навіть після того, як помила голову в ванній, то ретельно дивилася – а чи не залишилося моє волосся у кабіні чи на підлозі? 

За день до повернення батьків я аж навкарачки повзала – відтерла кухню, вимила всі вікна, навіть на літній кухні порядок зробила. Речі обережно попрасувала, двічі протирала плафони та кожну статуетку вдома. А ще приготувала святкову вечерю – курку та плов. 

Зустріч пройшла нормально. Батьки були дуже втомлені з дороги, тому навіть не сідали до столу, а просто пішла спати. Наступного дня я забрала речі та поїхала знову на квартиру. А через декілька годин до мене зателефонував Матвій:

– Ти навіщо мамину косметику брала без дозволу? 

Чесно кажучи, таке запитання мене вибило з течії. 

Адже його мамі, Галині Степанівні, вже під 50, а мені тільки 22. Ну, ви ж самі розумієте, що мені їх косметика взагалі не підходить? 

– Я не брала. Ти ж сам бачив, що я мала свій крем та гель для вмивання. Тим паче, у нас велика різниця у віці, різний тип шкіри..

– Мама каже, що у неї зник дуже дорогий крем! Це ти його вкрала? І нема половини її парфумів, які ми подарували на день народження!

Ось це так звинувачення. Потім я ще вислуховувала нотації від хлопця, бо бачте, ранку батьки їхали на роботу, а я не помила за ними посуд після сніданку! Ну це нормально?

– Я вам не хатня робітниця! – крикнула та кинула слухавку. 

Того ж дня ми поставили крапку у стосунках. Матвій навіть всім друзям розповів, яка я погана дівчина, вкрала у його мами дорогі речі. На щастя, друзі у компанії були з адекватним мисленням та стали на мій захист. Тоді ж Матвій і з ними припинив спілкуватися. 

Якось я зустрілася зі знайомою Матвія, їх батьки разом працюють.

– Знаєш, та історія з кремом. Виявилося, що пані Галина просто забула його в готелі. А парфуми сама використала та навіть не помітила, що їх так мало залишилося. 

Але мені вже було байдуже на так правду.

Я і так знала, що нічого я не крала. Я достатньо заробляю, аби дозволити купити собі крем, парфуми та навіть всю крамницю косметики. Однак, образа на колишнього хлопця досі є. 

На вашу думку, хлопцеві потрібно просити вибачення? Можливо, у пари є ще шанс почати нові стосунки?