Молода мати гуляла полем зі своїми дітками. Раптом вона побачила гарного ангела.
– Вітаю. Чи довго мені з дітками йти?
– Ні. Але Ваш шлях буде важким, моментами ти захочеш опустити руки. Але не втрачай віри, – та раптово зник.
На полі росли різні квіти – троянди, ромашки, піони, маки. Жінка співала пісні та заплітала різні віночки для своїх дівчаток.
Але почалася справжня завірюха. Замість сонця – дощ, сніг, буревій. Жінка підбігла до великого дерева та закрила дітей своїм плащем.
– Дітки, ви не бійтеся!
Вам буде цікаво прочитати:
- Моя подруга вийшла заміж за турка. Розповідаю про її “щасливий” шлюб
- Я без попередження приїхала з Німеччини до Чернігова. Звісно, чоловік був здивований, коли побачив мене та дітей. Але я помітила, що він щось приховує
- Моя подруга оригінально та цікаво помстилася за зраду. Однак, я не розуміла одного – а навіщо з дітками так чинити? Вони ж не винні!
– А ми не боїмося, адже ти поруч з нами!
Невдовзі буря вщухла. Знову вийшло сонце та діти з мамою побігли на поле збирати далі квіти.
Жінка згадала слова Ангела. “Це чудовий день, адже я навчила своїх дітей бути хоробрими”.
Далі вони підіймалися на високу гору. Було важко, ноги вже відмовлялися йти, малюки просили перепочити.
– Дітки, залишилося ще зовсім трішки. Ось, скоро ми будемо на вершині!
Вона почала співати пісню та йти далі. За декілька кроків вони опинилися на горі, з якої було видно все поле.
– Матусю, без тебе ми б не впоралися!
Жінка знову згадала настанови Ангела. “Цей день ще кращий за попередній, бо мої діточки навчилися знаходити в собі силу, долаючи труднощі”.
Наступного дня трапилося горе – діти захворіли. Не було ніде крамниці чи аптеки, щоб придбати ліки.
– Дітки, а ви помоліться Богові. Він почує ваші слова, повірте.
Вона навчила малюків молитви. І трапилося диво – наступного ранку хвороба відступила, від неї не залишилося і сліду.
– Господи, цей день найкращий з усіх, бо я показала дітям Тебе та Твою Силу, – тихо промовила жінка під час закінчення молитви.
Відтоді минуло багато років. Мати вже постаріла, а її доньки вийшли заміж.
Того вечора старенька мати відчувала, що скоро покине цей світ. Вона зібрала своїх донечок біля себе
– Не сумуйте, мої красуні. Адже я буду завжди у ваших серцях. А ще у молитві. Пам’ятайте про це….
Чого навчила Вас ця притча?
