Вирішили з чоловіком та дітками на вихідні приїхати до батьків на Львівщину. Я виросла у невеличкому селі, там минуло все моє дитинство. А після закінчення школи я переїхала у більше місто, там залишилася жити.
Моя мама наготувала багато страв, що аж ніжки прогиналися. Сиділи, згадували всіх сусідів, друзів, родичів. Мама сумно зітхала та все повторювала, що село от-от вимре. Бо вся молодь виїхала або у столицю, або ж закордон. А її колишні однокласники, знайомі, друзів – всі на цвинтарі давно.
Перед від’їздом ми вирішили піти у церкву. Якраз була неділя, тривала служба. Помолилися за всіх наших хлопців на фронті, поставили свічки за покійних героїв. Вирішили ще пройтися до могили бабусі та дідуся. І знаєте, що мене найбільше вразило та неприємно здивувало?!
Це надгробки російською мовою!
Майже кожна плита – мовою ворога. От я пройшла повз могилу сусіда, діда Миколи. А там написано “Никoлaй Петpoвич”. Ну який Николай? Все село його кликало Микола, а тут таке сплюндрування його пам’яті.
Вам буде цікаво прочитати:
- Моя подруга вийшла заміж за турка. Розповідаю про її “щасливий” шлюб
- Я без попередження приїхала з Німеччини до Чернігова. Звісно, чоловік був здивований, коли побачив мене та дітей. Але я помітила, що він щось приховує
- Моя подруга оригінально та цікаво помстилася за зраду. Однак, я не розуміла одного – а навіщо з дітками так чинити? Вони ж не винні!
От йду і бачу “Петр”, “Павел”, “Екатерина”. А це були мої сусіди, яких я знала з малечку! З них ніхто ніколи й слова російською не сказав, родичів закордоном не мали. Ті всі покійні люди були корінними українцями. Розмовляли українською мовою, плекали українські традиції, мали чисто українські прізвища! А тут просто хтось ніби навмисне перекрутив всі імена на російський манір!
І найобразливіше – ніхто ці плити не збирається міняти. Навіть не дивлячись за те, яка у нас ситуація в країні.
Деякі мої сусіди, які давно виїхали у Росію на заробітки, взагалі не планують сюди повернутися. Немов забули за рідну землю і там шукають щастя. Але хіба це нормально? У мене таке відчуття, що ті покійники у трунах перевертаються з тої мови.
Тільки деякі поодинокі могили з українськими табличками. Мене це дуже засмутило. Взагалі не розумію – навіщо таке робити?
Адже наша мова – це українська! Навіщо далі все писати або ж розмовляти мовою ворога? Чому б не зберігати наші традиції, культуру, звичаї? А все паплюжити та нищити..
Взагалі не розумію таких людей, чесно. У нас така мелодійна мова, стільки гарних пісень, віршів, кіно! А ми все споживаємо контент ворога. Навіщо це робити? Вже й до цвинтаря дістатися…
А що Ви думаєте? Варто щось змінювати чи ні?
