Приїжджаю додому – а там чужі люди. Ось це так родичі потурбувалися про нашу домівку

Ми майже 2 місяці були у Німеччині. Мій чоловік Сашко працює у великій ІТ-компанії, і у Берліні була типу “конференція-відрядження-стажування”. Пропонували велику зарплату, надавали окреме житло, забезпечували необхідним транспортом. До речі, я також поїхала з чоловіком. Ну куди ж я без нього? Будемо разом і в горі, і в радості. 

А ключі від квартири віддала пані Олені, моїй свекрусі. Вона жила у сусідньому районі, буквально 15 хвилин на автобусі. Мої ж батьки мешкають у селі та не мали змоги доглядати за житлом. Тому свекрусі доручила таку місію.

– Ох, то ви після Німеччини свою квартиру не впізнаєте, я вам гарантую! – жартувала родичка.

І я подумати не могла, що вона саме це буквально мала на увазі. Ми приїхали заздалегідь, на 3 дні швидше. Ще й про приїзд нікому не сказали, хотіли зробити сюрприз. Я відчиняю двері запасними ключами – а у коридорі чужа валіза, капці, пальто.

– О, вітаю, а ви чому так рано? – каже дядько Роман, брат пані Олени. 

– Ми додому приїхали….

– А Лєнка нам нічого не казала. Хіба ви до неї наберіть.

І з ванни виходить тітка Зоя у моєму халатику. Ще й моїм рушником своє волосся закутала. Повірте, у той момент я хотіла викинути всі речі через балкон (а ми живемо на 9 поверсі), витягти тітку за патла на вулицю, а свекрусі вписати за таких “гостей”. На щастя, у Сашка холодний розум:

– Ходімо геть, краще зараз не сваритися з ними.

Ми викликали таксі та поїхали до свекрухи. Ох, я тоді сказала Сашкові все, що думаю про його “любу” матусеньку – згадала, як вона не дала гроші на весілля, як пліткувала про мою родину та навіть за той момент, коли пані Олена гидувала моєю гречкою. Саша тільки кивав та гладив мене по руці – такий собі ритуал, щоб заспокоїти нерви.

От ми підіймаємося на верх та грюкаємо у двері.

– Що в біса ви зробили з моєю квартирою? – кричу на свекруху. 

– Тихо, Ліно. Мамо, поясни, чому дядько у нашій квартирі? – спокійно запитує Сашко. 

– Ох, я забула вам сказати. Вони сюди приїхали 20 числа, просто затрималися. Зоя хоче зуби полікувати, Ромко до лікаря записався. От я вирішила, що поки нехай у вас поживуть. – ніяково відповідає свекруха. Видно, що вона нас у гості не чекала. 

– А ви хоча б копійку вклали у нашу квартиру? Тільки можете писком крутити та у всі кутки заглядати!

Добре, що Саша став переді мною, інакше б свекрусі знадобилася нова вставна щелепа. 

Ну ви уявіть – після важкого перельоту, втомлені, сонні, мрієте про теплий душ та м’яке ліжечко. А тут такий сюрприз вас зустрічає! 

– Ми вас просили подивитися за квартирою, а не заселяти туди своїх родичів! Словом, мені попри мешти, але щоб за годину їх не було! 

– Мамо, викликай таксі та нехай тітка з дядьком їдуть геть. Це наша квартира. Інакше я зараз просто викличу поліцію.

Я вже хотіла далі лаятися, однак помітила, що деякі сусіди вже тихцем виглядають з квартир та підслуховують.

Ми з Сашком зайшли у кафе, щоб бодай гарячого чаю випити та перекусити сендвічем. 

Вже за годину ми знову їхали додому. Свекруха крізь зуби дала нам ключі. Я не витримала та замовила клінінгову службу, бо там був повний свинарник. Дядько Роман залишив недопалки, тітка заляпала жиром всю плитку, у ванній забився сифон через її волосся, де-не-де плями на килимі від попелу та дірка на матраці. Ну гарно родичі жили, нічого не скажеш.

І мені не соромно. Бо цю квартиру ми купували за свої гроші, хіба мої батьки нам позичили 5 тисяч доларів. А свекруха завжди мала залізну відмовку – грошей нема, тому вибачайте. Ми з Сашком ще кредит до кінця не виплатили, а пані Олена вже подумала, що має повне право розпоряджатися чужим майном. Та її ім’я навіть у документах не фігурує.

Словом, минуло вже достатньо часу, але свекруха до нас не дзвонить. Тільки від тітки Лесі (старша сестра свекрухи) дізнаюся останні новини. Виявляється, я така погана та зла, вигнала родичів з квартири, ще й хотіла поліцію викликати.

Ох, ну і артистка у мене свекруха. Оскару їй для такої ролі не вистачає!

Можливо, дівчина погарячкувала? Хто не правий та повинен першим вибачитися? 

Фото з відкритих джерел